Дуда Ігор Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуда Ігор Микитович
Ігор Дуда на фестивалі «Дзвони Лемківщини» в урочищі Бичова
Псевдонім І. Ганчова
Народився 10 березня 1940(1940-03-10) (84 роки)
с. Ганчова, Горлицький повіт, Краківське воєводство
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність мистецтвознавець,краєзнавець,педагог,редактор
Сфера роботи мистецтвознавство[1], графіка[1], регіональна історія[1] і краєзнавство[1]
Alma mater Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Мова творів українська
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України

CMNS: Дуда Ігор Микитович у Вікісховищі

Ігор Микитович Ду́да (псевдонім: І. Ганчова; нар. 10 березня 1940, с. Ганчова Горлицького повіту Краківського воєводства, Польща) — український мистецтвознавець, краєзнавець, педагог, редактор, діяч культури.

Регалії[ред. | ред. код]

Ігор Дуда, Ореста Синенька на конференції в Бучацькій ЦРБ, осінь 2014

Член НСЖУ (1984), НСХУ і НСКУ (1992), Міжнародної асоціації мистецтвознавців (1996), НТШ у Львові(1998). Заслужений працівник культури України (1999). Член редколегії Тернопільського енциклопедичного словника. Заступник голови (від 1994), голова (1998—2000) обласного товариства «Лемківщина»; член колегії Всеукраїнського товариства «Лемківщина» (від 2001), президії Світової Федерації українських лемківських об'єднань (2002—2012). Від 1999 — редактор газети «Дзвони Лемківщини».

Організатор першого в Україні фестивалю лемківської культури «Ватра» (село Гутисько Бережанського району Тернопільської області, 5-6 червня 1999).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Життєпис[ред. | ред. код]

На відкритті пам'ятника українцям-жертвам депортації 1944—1946, 1951 років (м. Тернопіль)

Закінчив Львівський технікум легкої промисловості (1961), Інститут живопису, скульптури та архітектури АМ СРСР (мистецтвознавство, 1973 р.; м. Ленінград, нині Санкт-Петербург, РФ).

У 1966—1991 — на педагогічній роботі у Тернополі: в ПТУ № 8, Республіканській школі декораторів-рекламознавців, кооперативному технікумі, педагогічному інституті (нині ТНПУ), обласному інституті підвищеної кваліфікації вчителів. У 2005-14 - доцент ТНПУ ім. В.Гнатюка (за сумісництвом).

Від 1991 — організатор і директор Тернопільського обласного художнього музею. Співзасновник художньо-меморіального музею Л. Левицького в селі Бурдяківці Борщівського району (1996), музею «Лемківщина» в Тернополі (2000).

Творчість[ред. | ред. код]

Михайло Ониськів, Григорій Шергей, Євген Безкоровайний та Ігор Дуда після презентації книги «Тернопільщина. Історія міст і сіл» (15.05.2015)

Працює в галузі прикладної графіки, художнього оформлення, рисунка і реставрації живопису; оформляє афіші, буклети, емблеми, герби, книжки та інше.

Автор каталогів[ред. | ред. код]

  • «Перша Всеукраїнська виставка художників-монументалістів» (Тернопіль: Діалог, 1994. — 52 с.)
  • «Дмитро Шайнога. Малярство» (Тернопіль: Збруч, 1994. — 32 с.)
  • «Діонізій Шолдра. Малярство», (Тернопіль: Лілея, 1995. — 28 с.)
  • «Мистці Тернополя» (Тернопіль: Лілея, 1995. — 32 с.)
  • «Андрій Ткаченко» (Тернопіль: Лілея, 1996. — 32 с.)
  • «Антін Малюца. Графіка, малярство 1925—1943 рр.» (Тернопіль: Гал-Друк, 1998. — 36 с.).
  • Тернопільський обласний художній музей. Живопис. Скульптура. Ч. І. (Тернопіль: Астон, 2007. — 144 с.; співавтор О. Войтович та ін.)
  • Тернопільський обласний художній музей. Графіка. Декоративно-прикладне мистецтво. Ч. ІІ. (Тернопіль: Астон, 2008. — 144 с.; співавтор О. Войтович та ін.)

Автор краєзнавчих путівників[ред. | ред. код]

Автор мовознавчих книг[ред. | ред. код]

Інші праці[ред. | ред. код]

Автор близько 1050 статей, рецензій та нарисів з історії, культури і мистецтва в періодичних виданнях України та Польщі, серед яких:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. Віктор Уніят, Мар'ян Федечко. Вони із Лепківської сотні // Вільне життя плюс. — № 6. — 2014. — 24 січня.
  3. Указ Президента України від 25 червня 2016 року № 276/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Джерела[ред. | ред. код]