Дурман звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дурман звичайний
Дурман звичайний (Datura stramonium)
Дурман звичайний (Datura stramonium)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Рід: Дурман (Datura)
L.
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Datura stramonium L.
Datura stramonium

Gatunek trujący.svg Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Дурма́н звича́йний (Datura stramonium L.) — Сім. пасльонові — Solanaceae, це однорічна трав'яниста рослинна з гіллястим порожнистим стеблом. Листки яскраво-зелені з більш блідою нижньою поверхнею. Квіти великі, з лійкоподібними білими віночками. Плід — коробочка, покрита численними колючками. Вся рослина отруйна. Явища отруєння: сильний головний біль, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади. Дурман є однією з найбільш отруйних рослин.

Інші назви: дурок-зілля, дуроп'ян, колючки, корольки, бодяк, одур-трава, дурзілля, біс-дерево, скажене зілля, отрута, немица, дендира, дурнишник, чудофай, паки. Родову назву «датура», мабуть, походить від арабського «таторах» («тат» — колоти) через плодів, покритих твердими шипами.

Історія застосувань[ред.ред. код]

Деякі представники цього роду відомі з давніх часів в Індії, де була навіть професія «отруйників датурою». Видова назва означає «смердючий» і вказує на неприємний запах свіжого листя рослини[1].

До Німеччини дурман потрапив, за достовірними відомостями, вперше наприкінці XVI століття з півдня Росії. Віденський придворний лікар А. фон Шторк (1731–1808) ввів його в медичну практику. У ті часи з дурману варили питво, робили притирання і «чарівні зілля», проте зараз все це в минулому. Пізніше народна медицина вживала наркотиків з дурману лише проти астми і коклюшу[2].

Ботанічна характеристика[ред.ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина з соковитою, дудчатим, голим, порожнистим усередині, вилоовитким стеблом заввишки до 1 м. Має неприємний запах. Корінь стрижневий. Листя короткочерешкові, велике, чергове, яйцевидне, виемчатозубчаті, майже лопатеві. Квітки теж великі, білі, з лійкоподібним віночком розташовані поодинці в пазухах листя; чашка трубчаста, п'ятигранна, п'ятизубчаста. Плід — багатонасінна коробочка яйцевидної форми, покрита жорстким Шипом, розкривається чотирма стулками. Насіння велике, сплюснуте, матово-чорне. Цвіте в липні-вересні, плодоносить з липня.

Поширення[ред.ред. код]

Переважно середня і південна смуга європейської частини країни. Середня Азія, Крим, Кавказ, Алтай. Введений в культуру в Україні і Краснодарському краю. Там же культивується і дурман індіанський — Datura innoxia Mill. Місце проживання. На пустирях, городах, уподовж доріг, поблизу житла, на полях. Інколи зустрічаються промислові чагарники. Заготівка. Збирають з обережністю розвинене листя у фазі цвітіння рослини до самої осені, але в суху погоду. Осінню висмикують всю рослину, обривають листя, стебла спалюють, золу використовують на добриво. Перед спалюванням стебел струшують насіння з коробочок.

Сушка[ред.ред. код]

Можлива на горищах під залізним дахом, з хорошою вентиляцією, при частому перемішуванні. Сировину розстилають шаром 2-3 див. Кращої якості сировина виходить в сушарках при температурі 40-45°C. Сушку закінчують, коли середня жилка стає ламкою. Вихід сухої сировини 12-14%.

Зовнішні ознаки[ред.ред. код]

По ГФ XI листя зверху темно-зелене, блискуче, знизу ясно-зелені, яйцевидної форми, з клиновидною підставою, загострені на верхівці, нерівномірно глубоковиемчатмлопастні; крупні лопаті редкозубчаті, голі; черешки циліндрові, різної довжини. Жилкування перисто-нервове. Довжина листової пластинки до 25 див. ширина близько 20 див. З верхнього боку аркуш темно-зелений, з нижній — світліше. Жилки білі, круглі (діагностична ознака), добре помітні, різко виступаючі з нижнього боку. У сировині листя частково зламане. Запах слабкий, наркотичний, такий, що посилюється при розмочуванні. Отруйно! Дефектом сировини є домішка бурого листя, інших частин рослини, измельченність, засмічені частини, пісок. Достовірність сировини визначається по зовнішніх ознаках і мікроскопічно. Помітні волоски багатоклітинні, грубобородавчаті і дрібні голівчаті волоски, на короткій ніжці, з багатоклітинною, часто нахиленою голівкою. Оксалат кальцію у вигляді багаточисельних друз.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Алкалоїди — гиосциамин і Скополамін. По ГФ XI потрібний вміст їх не менше 0,25%, а в плодах і насінні в дурману індіанського їх місткться 0,2-0,5%. При вмісті алкалоїдів в листі дурману звичайного більше 0,25% листя відпускають для приготування препаратів відповідно в меншій кількості[2].

Зберігання[ред.ред. код]

Листя гігроскопічне, швидко відволожуються, тому зберігати їх слід в добре упакованій тарі, в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін придатності 2 роки. Листя і «Астматин» зберігають за списком Би. Лікарські засоби. Сигарети «Астматин». Масло дурманне.

Вживання[ред.ред. код]

Використовуються листя, що збирається під час цвітіння. J Щоб уникнути отруєння після збору слід ретельно мити руки з милом і руками не торкатися очей[3].

Препарати дурману застосовуються, подібно до беладонни, як протиспазматичний, болезаспокійливий і зменшуючий секрецію засіб при захворюваннях дихальних, жовчних шляхів і шлунково-кишкового тракту.

Приймають порошок з листя по 50-200 міліграма всередину 2-3 разу на день, або палять сигарети (астматін) по 1 штуці 2-3 рази на день, або п'ють 10%-ную настоянки подрібненого насіння по 5-8 крапель тричі в день, або 10%-ную настоянки з листя по 10-20 крапель на прийом.

При бронхіальній астмі застосовують також протиастматичний збір (астматол) — спалюють пів-чайної ложки порошку і вдихають 2-3 рази на день.

Дурман використовується також в народній медицині при нервових і психічних хворобах, невралгіях і задишці.

При астматичному бронхіті, бронхіальній астмі і лярінгоспазмах на блюдці спалюють пів чайної ложки астматола, накривши його паперовим конусом зі зрізаним кінцем, через який вдихають дим.

На Кавказі користуються відваром з насіння у воді для полоскання при зубному болі, відваром їх в соняшниковій олії — зовнішньо при екземі, настійкою на горілці — у вигляді розтирання при захворюваннях суглобів.

Побічні дії[ред.ред. код]

Всі частини дурману, через високий вмісту алкалоїдів, отруйні. Небезпека отруїтися помилково — невелика, оскільки ця рослина нічим особливо не приваблює — ні ягід, ні солодких коренів, які могли б спокусити, у нього немає. Отруєння проявляється першінням у горлі, збудженням, появою паралічів. При отруєнні потрібна негайна перша допомога.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://archive.is/20121225045254/sadogoroddom.narod.ru/195durmanobyknovennyjlekarstvennoerastenie.html/ Зєлєная Россия
  2. а б http://setrum.net/durman.php/ Енциклопедія лікарських рослин
  3. http://www.biosan.kharkov.ua/durman-zvychajnyj-datura-stramonium-l.html/ Каталог фармацевтичних препаратів
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.