Дуумвірат
Дуумвірат (лат. duumviratus, "управління двох", "співуправління") — система управління державою чи спільнотою двома рівноправними особами.
Короткі відомості[ред. | ред. код]
У Стародавньому Римі дуумвірат означав посаду, що займалася водночас двома особами. Зразком для такого політичного інституту були консули, що обиралися в Римі. Подібні пари управлінців називалися дуумвірами (duumviri) або дуовірами (duoviri). Вони були присутні як в римській, так і провінційних міських адміністраціях, переважно у Західній римській імперії. У цих містах як високопосадовців щорічно призначали «двох законодавців» (duoviri iure dicundo або quinquennales), яким підпорядковулися «два еділи» (duoviri aediles).
У Карфагені також існувала система дуумвірату. Місто управлялося двома головами.
У середньовічній традиції римського дуумвірату були запозичені європейськими монархіями. Королі чи князі укладали з угоду зі своїми родичами чи сторонніми особами про спільне володіння тими чи іншими землями, задля уникнення війни. Обидва укладача угоди були рівноправними, мали право називати себе титулом повновладних правителів краю, або поступатись цим титулом на користь одного з дуумвірів.
В історії України прикладами дуумвірату можуть служити співуправління братів Романовичів — Данила і Василька, або братів Юрійовичів — Андрія і Лева у Галицько-Волинському князівстві.
Сьогодні зразком дуумвірату є система управління Андорри, яка керується двома тутулярними співкнязями, один серед яких Президент Франції. Попри це реальну владу у країні має прем'єр-міністр Андорри.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Дуумвірат [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- М. Ф. Котляр. Дуумвірати на Русі [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 501. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.