Душенко Михайло Савелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Савелійович Душенко
 Полковник (2.6.1916)
 Полковник
Загальна інформація
Народження 6 листопада 1875(1875-11-06)
Путивль
Смерть невідомо
Громадянство  УНР
Військова служба
Приналежність  УНР
Війни / битви Російсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Командування
1-й Піхотний Луцький полк
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Михайло Савелійович Душенко (нар.6 листопада 1875, Путивль — пом. невідомо)

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 листопада 1875 року в місті Путивлі нині Сумської області. Навчався у Путивльському міському реальному училищі.

На службі в російській армії[ред. | ред. код]

10 листопада 1892 року вступає на службу до 130-го піхотного Херсонського полку. У 1896 році закінчив Чугуївське Піхотне юнкерське училище, отримав звання підпоручник та направлений, на проходження подальшої служби, до 41-го Піхотного Селенгинського полку. 1 вересня 1900 року отримав чергове звання — поручник.

Учасник російсько-японської війни у складі 36-го Східносибірського стрілецького полку. 3 жовтня 1904 року отримав поранення у битві за Путилівську сопку. За особливу відвагу під час битви підвищений до звання штабскапітан. По закінченні війни 9 лютого 1906 року повернувся до 41-го піхотного Селенгинського полку. Від 1 вересня 1908 року отримав чергове звання — капітан.

Брав участь у Першій світовій війні у чині полковника. Від 12 січня 1917 року командував 615-м Піхотним Ківерецьким полком.

На службі Україні[ред. | ред. код]

В українському війську командував 1-м Піхотним Луцьким полком 1-го Волинського корпусу. Залишився на посаді й після антигетьманського повстання. На початку 1919 року у військах Північної групи Армії УНР. З квітня 1919 року перебував у резерві чинів, а від 17 травня 1919 року командував 18-ю піхотною дивізією Армії УНР. Восени 1919 року потрапив до білогвардійського полону і 1920 року звідти повернувся.

У червні 1920 року повернувся до військової служби у лавах Армії УНР. 1 вересня того ж року призначений на посаду начальника армійського постачання. Інтернований у польських таборах наприкінці 1920 року. Станом на 27 березня 1921 року виведений зі списків особового складу Армії УНР. Подальша доля невідома.

Література[ред. | ред. код]

  • Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002.
  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
  • Душенко Михайло Савелійович. (рос.) // grwar.ruРосійська імператорська армія в Першій світовій війні.