Дьйордь Лукач
Дьйордь (Ґеорґ) Лукач (угор. György Lukács; нім. Geörg Lukács; 13 квітня 1885, Будапешт — 4 червня 1971, там саме) — угорський революціонер, теоретик марксизму і літературний критик, один з основоположників «західного марксизму».
Діяльність [ред.]
 |
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (травень 2012) |
Лукач багато уваги приділяв питанню класової свідомості та називав комуністичну партію формоутворенням пролєтарської свідомості, себто практичним втіленням прагнень пролєтаріяту в процесі усвідомлення себе та своїх клясових інтересів. Також він розробив питання особливої ролі пролетаріату в русі історії та наново сформулював поняття ортодоксального марксизму. В статтях своєї збірки «Історія та класова свідомість» (1923) він відстоював ту позицію, що через своє особливе положення в суспільстві пролетаріат є єдиною клясою, спроможною здобути справжню клясову свідомість — усвідомити свою історичну ролю революційного суб’єкту. Клясова свідомість не дається робітникові при народженні, а здобувається у постійній боротьбі з диктатом буржуазної ідеолоґії. Всі інші суспільні класи приречені на хибну свідомість, яка утримує їх від розуміння тотальності історії та створює ілюзію вічності й універсальности окремого історичного етапу, наприклад, капіталізму. Носії хибної свідомості сприймають капіталізм як щось природне й об’єктивне, тим часом це всього лише минущий історичний епізод. Ортодоксальним марксизмом Лукач називав не вірність догмі, не некритичну віру в ту чи іншу тезу, не збереження традицій, а наукове застосування і розвиток марксистського методу (діалектичного матеріалізму).
Одним з найбільших його внесків в марксистську теорію стала розробка поняття «уречевлення», що є результатом перетворення людських властивостей, стосунків та дій на властивості, стосунки та дії рукотворних речей, що вони відокремлюються від людини й починати керувати її життям. Уречевлення — крайній, але вельми поширений прояв відчуження. Воно призводить до того, що люди починаються сприйматися як речі чи абстрактні поняття, а ті в свою чергу заступають місце людей і починають сприйматися як живі істоти. Так в робітникові перестають бачити людину, а бачать тільки працю чи навіть просто руки.
Основні твори [ред.]
- Теорія роману (Theorie des Romans, 1916)
- Історія та клясова свідомість (Geschichte und Klassenbewußtsein, 1923)
- Лєнін. Нарис про взаємозв'язок його ідей (Lenin - Studie über den Zusammenhang seiner Gedanken, 1924)
- Історичний роман (Der historische Roman, 1937, 1954)
- Ґьоте і його час (Goethe und seine Zeit, 1947)
- Молодий Геґель. Про відносини діялєктики й політекономії (Der junge Hegel - Über die Beziehungen von Dialektik und Ökonomie, 1948)
- Знищення розуму (Die Zerstörung der Vernuft, 1954)
- Онтолоґія суспільного буття (Zur Ontologie des gesellschaftlichen Seins, 1971-1973)
- Естетика (Ästhetik, 1972-1976)
