Дюни

Дюни на о-ві Зюльт, Північне море.

Дю́ни (однина: Дю́на - (нім. Düne, рос. дюна, англ. dune) - Пагорб навіяного вітром піску; форми рельєфу пісків, утворених вітровою аккумуляцією. Звичайно термін "Д." застосовується до всіх піщаних сукупчень незалежно від зонально-кліматичних умов. На відміну від розповсюджених у пустелях барханів, у Д. (в цьому розумінні) випуклу форму мають не пологі, а круті схили, і "хвости" росташовані сзаду Д., по навітреній стороні. Пологий схил повернутий назустріч вітру і має кут схилу 8-20°, навітряний схил наближається до кута натурального схилу сухого (32-33°) або зволоженого (до 40°) піску. Висота дюни від 5 до 30 м і більше.

Дюна в Намібії

На Куршській косі Балтійського моря (в Литві) відома дюна висотою 58 м; в Ландах, на узбережжі Біскайської затоки (Франція), - 97 м]. Дюни можуть переміщатися у напрямку переважаючого вітру зі швикісттю до 10 м на рік, в залежності від маси піску і швидкості вітру.

Схема дюни

Серповидний дюни - у формі півмісяця насипу, як правило, ширше, ніж вони довгі. Поверхність знаходяться на увігнутій боку дюн. Ці дюни форму під вітри, які дують послідовно від одного напрямку, і вони також відомі як бархани, або поперечні дюни. Деякі типи серповидний дюни рухатися більш швидкими темпами в пустельній поверхні, ніж будь-який інший тип дюн. Група дюни перемістилася на більш ніж 100 метрів на рік у період між 1954 і 1959 роках у провінції Нінся Китаю, і аналогічні швидкості були зафіксовані у Західній пустелі Єгипту. Найбільший серповидний дюни на Землі, з середньою ширини гребеня до гребеня більше 3 кілометрів, в пустелі Такла-Макан в Китаї.

Див. також

• Шевронні дюни

Джерела

Дюни на Балтийському узбережжі в Паланзі, Литва

• Переклад Великої Радянської Енциклопедії (неповна стаття)
• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.

• Словник-довідник з фізичної географії / укл. Єна О. В., Супричов О. В. — Київ, 2002. — с. 238