Дятел сирійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дятел сирійський
Самець
Самець
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Дятел (Dendrocopos)
Вид: Дятел сирійський
Біноміальна назва
Dendrocopos syriacus
(Hemprich & Ehrenberg, 1833)
Поширення сирійського дятла
Поширення сирійського дятла
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Dendrocopos syriacus
EOL: 1177524
ITIS logo.jpg ITIS: 554049
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 141706
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 301974
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Dendrocopos syriacus

Дятел сирійський (Dendrocopos syriacus) — вид птахів родини дятлових. В Україні осілий, кочовий птах на всій території, крім гір.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Величиною і забарвленням дуже подібний до великого строкатого дятла, від якого відрізняється за наступними ознаками: біле забарвлення щоки і шиї з'єднане (не поділене чорною смугою на дві половини), крайні рульові пера хвоста чорні з білими плямами.

Маса тіла біля 80 г, довжина тіла — 22—23 см, розмах крил 34—39 см. У дорослого самця тім'я, смуги ззаду і по боках шиї, спина, покривні пера верху крил, поперек і надхвістя чорні; лоб, горло, покривні пера вух, плями по боках шиї, шия спереду та плечові пера білі, з вохристим відтінком; на потилиці червона пляма; низ тулуба білий, з вохристим відтінком, задня частина черева і підхвістя червоні; махові пера чорні, з білими плямами, які на розгорнутих крилах утворюють смуги; хвіст чорний, цупкий, загострений, крайні стернові пера білі, з чорними поперечними смугами; дзьоб і ноги темно-сірі; райдужна оболонка ока коричнева. Доросла самка подібна до дорослого самця, має чорну потилицю. У молодого птаха, який у цілому подібний до дорослих, на голові червона «шапочка»; на білих плечових перах темна смугастість[1].

Поширення та чисельність[ред.ред. код]

Область гніздування сирійського дятла станом на початок ХХ ст. безперервно розширювалася. Первісно вид заселяв крайній захід Передньої Азії, Малу Азію на північ до Чорного моря, Западне Закавказзя. На південь доходив до середземноморського узбережжя Малої Азії, Йорданії, північного Ізраїлю, північного Іраку. З 1890-х рр. почалося розселення сирійського дятла в південно-східній Європі в північному, північно-західному та північно-східному напрямках. Заселення території України сирійським дятлом відбувалося із заходу на схід. Уперше в Україні вид був зареєстрований у 1948 р. в Закарпатті. До кінця 1960-хрр. заселив Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області. У 1967 р. вперше відмічений у лівобережному лісостепу, в 1983 р. — у Черкаській області[2]. Станом на початок ХХ ст. це осілий кочовий птах на всій території України, крім гір.

Чисельність в Європі збільшувалася протягом 1970−1990-х рр. Популяція в Європі оцінена в 530 тис. — 1,1 млн пар, в Україні — 25—45 тис. пар[3].

Гніздування[ред.ред. код]

Дупло сирійського дятла

Сирійський дятел оселяється в острівних листяних лісах, садах, кладовищах і населених пунктах. Близькості людини не уникає і дуже часто гніздиться поряд з її житлом.

Гніздиться він у дуплах, які видовбує переважно в листяних деревах на невеликій висоті — 1—6 м. Може гніздитись в телеграфних стовпах, різних щоглах, опорах. Зазвичай відкладають 4—7, частіше 5 яєць. Яйця чисто-білі, блискучі. Строки відкладання яєць в Середній Європі припадають на першу половину травня. У насиджуванні беруть участь обоє батьків, починається воно після відкладання останнього яйця та триває 12-13 діб. Вигодовують пташенят обоє батьків. Приблизно у віці 3-х тижнів пташенята стають на крило і залишають дупла. Протягом року один виводок[4].

Живлення[ред.ред. код]

Живлення дорослих птахів одноманітне в межах усього ареалу. Характерною є висока рослиноїдність виду: він регулярно споживає жолуді, волоські горіхи, ядра кісточок абрикосів, сливи, терену, ліщини, насіння шовковиці. Вживає також тваринні корми — жуків, короїдів, гусінь, мурашок тощо. Пташенят дятли вигодовують як тваринними, так і рослинними кормами[2].

Посилання[ред.ред. код]

  1. * Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X
  2. а б * Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / Бутьев В.Т., Зубков Н.И., Иванчев В.П. и др. — М.: Т-во научных изданий КМК, 2005. — 487 с. — ISBN 5-87317-198-X
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. * Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск: Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8

Література[ред.ред. код]

  • Митяй И. С. Дятловые Приднепровской лесостепи... — Автореф. дис. ... канд. биол. наук. — К., 1985. — 26 с.