Діагностичні види

Діагностичні види (англ. diagnostic species) — види, на підставі яких ведеться діагноз синтаксонів. При домінантному підході до класифікації Д.в.- найбільш рясні види, при флористичному — велика кількість не розглядається як діагностичний критерій. Статус Д.в. найповніше розроблений прихильниками класифікації фітоценозів флористичної. Серед Д.в. прийнято розрізняти види характерні, види диференціальні і види константні.

Характерні види служать критерієм розрізнення синтаксонів, починаючи від асоціації і вище, і наділяються властивістю вірності видів, що оцінюється за п'ятибальною шкалою. Диференціальні види багато в чому близькі до вірних, але проявляються лише в межах частини синтаксонів, хоча можуть зустрічатися і в інших синтаксонах. Константні види характеризуються «наскрізним» поширенням в межах синтаксонів; вони можуть бути характерними або диференціальними на більш високих щаблях синтаксономічної ієрархії.

Поділ видів на характерні н диференціальні і сам догмат вірних видів оскаржуються не тільки принциповими супротивниками флористичної класифікації, а й багатьма його представниками, які утворюють всередині напрямку деривати (див. Диференціація рослинних угруповань багатостороння). Відносність характерних видів визнають і самі прихильники Браун-Бланке (фр. Braun-Blanquet), які всередині цієї діагностичної групи розрізняють локальні (поширені лише на частині ареалу синтаксону), регіональні (з ареалом поширення ширшим, ніж ареал синтаксону) і головні (збіг ареалу виду і синтаксону). Існування головних характерних видів сумнівне, якщо виключити деякі ендемічні асоціації чи угруповання екстремальних умов існування.

Див. також

• Вірність видів
• Класифікація фітоценозів флористична

Література

• Александрова В. Д. Классификация растительности. — Л.: Наука, 1969. — 275 с.
• Василевич В. И. Статистические методы в геоботанике. Л.: Наука, 1969. — 232 с.
• Василевич В. И. Количественные методы изучения структуры растительности: Ботаника // Итоги науки и техники. — М.: ВИНИТИ, 1972. — Т. 1. — С. 7-83.
• Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Фитоценология: Принципы и методы. М.: Наука, 1978. — 212 с.
• Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Количественные методы классификации, ординации и геоботанической индикации. Ботаника // Итоги науки и техники. М.: ВИНИТИ, 1979. — Т. 3. — С. 71-137.
• Handbook of vegetation science. Pt. 5. Ordination and classification of vegetation / Ed. By R.H. Whittaker. — Hague: Dr. W. Junk B.V., 1973. — 737 p.
• Kershaw K.A. Quantitative and dynamic plant ecology. — N.Y.: Amer. Elsevier Publ. Co, Inc., 1974. — 235 s.