Діатоніка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Діато́ніка (від грец. διατονικος — той, що переходить від тону до тону) — 7-ступеневний звукоряд, звуки якого можуть бути розташовані по чистих квінтах (Музичний словник Гроува). Діатонічний звукоряд містить лише чисті, малі та великі інтервали, а також тритон. При цьому малі секунди не можуть бути розташованими поспіль.

В стародавній Греції — одна з трьох основних ладових нахилів («родів»), поряд з хроматикою (можливе використання двох малих секунд поспіль) та енармонікою (включає інтервали мікрохроматики)

Діатонічний звукоряд від C Аудіо Playопис файлу рівномірно-темперований і Аудіо Playопис файлу натуральний
Піфагорійська діатоніка від до Аудіо Playопис файлу. + дідімова кома.

В теорії музики з поняттям діатоніки тісно зв'язані такі поняття:

  • Діатонічні лади — лади, що складаються зі звуків діатоніки. Такими ладами є натуральний мажор і мінор, давньогрецькі діатонічні лади — лідійський, іонійський, дорійський, еолійський, фригійський та локрійський.
  • Діатонічні інтервали — чисті, малі та великі інтервали, властиві діатонічним ладам. На відміну від хроматичних (зменшені та збільшені інтервали)
  • Діатонічна гама — звуки діатонічного ладу, розташовані у висхідній або низхідній послідовності

В ХХ столітті окремі музикознавці (в тому числі композитор М. М. Скорик) діатонічними називали також 12-ступеневі системи, кожна із ступенев яких трактується як самостійна. При цьому в суть поняття діатоніки вкладається інший сенс: діатоніка як сукупність основних ступенів.

Література[ред.ред. код]