Дігеніс Акрітас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рукопис «Дігеніс Акрітас»

Дігеніс Акрітас (грец. Διγενής Ακρίτας), також Дігеніс Акрит — середньогрецька (візантійська) епічна поема про життя і подвиги легендарного героя акрита Дігеніса в боротьбі з арабами, заснована на історичній реальності[1]. Час створення точно не визначено, фольклорна основа сходить до 9-10 століть, а літературна переробка — до 11-12 століття[2].

Поема являє собою складне поєднання візантійської фольклорної творчості та християнської наукової, стилістично витонченої поезії. Складається з восьми книг нерівного обсягу. Написана характерним для візантійської світської та народної поезії п'ятнадцятискладом. Значне число збережених рукописних версій свідчить про велику популярність героя.

Давньоруський переклад поеми «Дігеніс Акрітас» відомий як «Девгенієве діяння».

Сюжет[ред.ред. код]

Дігеніс Акрит бореться зі змією, візантійська посудина, музей Афінської агори, Стоа Аталлуса

Перші три книги розповідають про батьків героя Дігеніса. Знатний воїн Дігеніс народжений від дочки ромейського стратега і сирійського еміра, який після шлюбу прийняв і сповідував християнство. Власне ім'я Дігеніс означає «Двонароджений», тобто той, хто походить від батьків різних віросповідань. За свою мудрість і доблесть Дігеніс був призначений самим імператором керувати прикордонними областями. В подальшому поема оповідає про виховання героя, про його одруження, зіткненнях з апелатами (розбійниками), про єдиноборство з войовничою дівою Максімо, а також про мирне життя в чудовому палаці, яку обриває смерть. Поема закінчується розлогим епізодом багатолюдного похорону знатної родини.

Особливу увагу привертають описані сцени побутового життя візантійської знаті: і Дігеніс, і його дружина грають на кіфарі, дружина охоче танцює для свого чоловіка. Певне місце в поемі посідає й любовна лірика:

Завжди буває люблячий слухняним рабом любові,

Схожа на суддю вона, роздираючи серце;
Хто в строгості не слідує шляхами любовної пристрасті,
В тих влучно стріли шле любов, вражає їх серця,
Вогнем озброюється, запалює розум,
І якщо вже ким опанує, врятуватися той не зуміє.
Дарма, що він найпрославленіший і найбагатший, —
Підніметься над ним любов і укладе в кайдани.

Оригінальний текст (рос.)

Всегда бывает любящий рабом любви послушным,
Похожа на судью она, терзающего сердце;
Кто в строгости не следует путям любовной страсти,
В тех метко стрелы шлет любовь, сердца их поражает,
Огнем вооружается, воспламеняет разум,
И овладеет если кем, спастись тот не сумеет,
Пускай прославлен будет он, пусть всех других богаче, —
Поднимется над ним любовь и заключит в оковы.[3]

Історичність персонажів[ред.ред. код]

До кінця 19 століття головний герой поеми й описувані в ній події вважалися історично достовірними: їх відносили до часу правління візантійського імператора Романа I Лакапіна. На сучасному етапі доведена фольклорність образу самого Дігеніса, хоча окремі історичні деталі створюють колорит доби 9-10 століть. Це переважно побутові реалії, які малюють домашній устрій і військові походи знатного візантійського вельможі. Згадана майже вся територія, порушена зіткненнями арабських і ромейських військ під час походу Никифора II Фоки в 965-968 роках.

Водночас візантолог Грач Бартікян у своїй праці «Заметки o Византийском эпосе o Дигенсе Акрите» (1964)[4] здійснив спробу ідентифікувати деяких персонажів поеми.

Джерела поеми[ред.ред. код]

В поемі «Дігеніс Акрітас» можна знайти мотиви грецького роману, часом виявляються майже дослівні повторення цілих пасажів «Ефіопіки» Геліодора, любовного роману Ахілла Татія «Левкіппа і Клітофонт», «Дафніс і Хлоя» Лонга. В описах виховання Дігеніса в дитинстві автор виявляє ознайомлення з «Кіропедією» Ксенофонта, з працями Арріана, Плутарха, Квінта Курція Руфа, Псевдо-Каллісфеном.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бартикян Р. М. О павликианах после павликиан / Р. М. Бартикян // Античная древность и средние века. — Свердловск, 1973. — Вып. 10. — С. 28-32.
  2. Дигенис Акрит//Большой энциклопедический словарь
  3. Дигенис Акрит//Перевод А. Я. Сыркина. — М.: 1994. ISBN 5-86218-139-3
  4. Посторінкове завантаження праці Бартикян Рач Микаелович. «Заметки о византийском эпосе о Дигенисе Акрите». C. 148–166