Діденко В'ячеслав Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діденко В'ячеслав Лукич
Народився 1907
Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер 1973
Діяльність письменник
Роки активності 1924 1973

Юрій (В'ячеслав) Лукич Чорний Діденко (1907 — 1973) — письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селищі Ханженкове Донецької області в сім'ї рудничного службовця. Незабаром переїхав до Горлівки. Тут в 1924 році закінчив семирічку, розпочав трудовий шлях. Працював каменярем на відновленні коксових печей, відгребальником і коногоном в шахті, культорганізатором в рудниковому клубі. Одночасно навчався в гірничопромисловому училищі. У ці ж роки на сторінках журналу «Забой» і «Гірник» почав друкувати свої перші вірші, а пізніше повісті.

Про першу появу Чорного-Діденка у редакції «Забою» Борис Горбатов залишив такі спогади: "Я пам'ятаю його, — пише Б. Горбатов, — горлівським рабкором, коли він наполегливо і влучно бичував рудничні непорядки. Я знаю, що Юрій зараз багато вчиться, читає і наполегливо пише. І, можливо, саме він виросте в того письменника, який заспіває про Донбас справжніми піснями ".[1]

З 1928 по 1941 співробітник бахмутської газети «Кочегарка». У роки нацистсько-радянської війни був армійським кореспондентом фронтової газети. Дем'янськ, Орел, Мінськ, Варшава, Берлін, такі етапи його військових доріг. Нагороджений трьома орденами і кількома медалями. З 1953 року демобілізований на творчій роботі.

Цитати про письменника[ред. | ред. код]

Сам Чорний-Діденко завжди був скромний і суворий в оцінці своєї творчої продукції. Я не пам'ятаю випадку, щоб при зустрічах з друзями-літераторами, коли розмова неминуче торкався незакінчених або закінчених книг, — Юрій був би задоволений собою, висловив задоволення написаним або погоджувався з похвалами товаришів[2].

Твори[ред. | ред. код]

Основні твори:

  • «Нові горизонти», 1952.
  • «Сказання про перші взводи», 1955.
  • «Правда на землі одна».
  • «Синя блуза», 1963
  • «Повісті далеких доріг», 1965.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Донбас» № 5, 1973 р.
  2. Петр СЕВЕРОВ Юрий Черный-Диденко

Джерела[ред. | ред. код]