Діди
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2011) |
Діди (біл. Дзяды, рос. Деды, пол. Dziady, лит. Ilgės) — душі предків, також регулярно проводимі обряди поминання померлих рідних у білорусів і українців[1].
Обряди поминання проводяться кілька разів на рік. Для кожного обряду встановлений проміжок часу в 10-14 днів, протягом якого його варто провести. Але при цьому обряд завжди проводиться в суботу. З християнізацією слов'янських народів ці обряди трансформувалися в батьківські суботи і в такому вигляді існують досі. Через це утруднене визначення походження тих чи інших обрядових дій з християнської або язичницької традиції.
Деколи проводяться також Баби (обряди поминання померлих предків-жінок) і Діти (обряди поминання родичів, померлих до досягнення повноліття). «Баби» завжди проводяться в п'ятницю, а «Діти» — у четвер, що передує відповідній даті «Дідів».
Зазвичай, в дні «дідів» люди йдуть до могил рідних, щоб вшанувати їх пам'ять. Подається поминальна їжа, яка повинна бути гарячою (для того, щоб духи могли вдихати пару, що піднімається від їжі, приготовленої в їх честь). Крім того, на столі кладуть більше ложок — для Предків. Кожного померлого предка називають по імені.
У цілому протягом року обряди поминання проходять за схожим сценарієм, хоча кожний такий обряд має особливості (необхідність особливих страв на столі та певна їх кількість, вчинення певних обрядових дій і таке інше).
Особливо почитаємий обряд проводиться в суботу, близьку до 26 жовтня (8 листопада) — День Дмитра.
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Діди |
Виноски [ред.]
- ↑ Виноградова, Толстая, 1999, с. 43
Література [ред.]
Виноградова Л. Н., Толстая С. М. Деды // Славянские древности: Этнолингвистический словарь. Институт славяноведения и балканистики РАН / Под ред. Н. И. Толстого. — М.: Международные отношения, 1999. — С. 45. — ISBN 5-7133-0982-7 (рос.)
