Діди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Діди

Діди́ (біл. Дзяды, рос. Деды, пол. Dziady, лит. Ilgės) — душі предків, також регулярно проводимі обряди поминання померлих рідних у білорусів і українців[1].

Обряди поминання проводяться кілька разів на рік. Для кожного обряду встановлений проміжок часу в 10-14 днів, протягом якого його варто провести. Але при цьому обряд завжди проводиться в суботу. З християнізацією слов'янських народів ці обряди трансформувалися в батьківські суботи і в такому вигляді існують досі. Через це утруднене визначення походження тих чи інших обрядових дій з християнської або язичницької традиції.

Деколи проводяться також Баби (обряди поминання померлих предків-жінок) і Діти (обряди поминання родичів, померлих до досягнення повноліття). «Баби» завжди проводяться в п'ятницю, а «Діти» — у четвер, що передує відповідній даті «Дідів».

Зазвичай, в дні «дідів» люди йдуть до могил рідних, щоб вшанувати їх пам'ять. Подається поминальна їжа, яка повинна бути гарячою (для того, щоб духи могли вдихати пару, що піднімається від їжі, приготовленої на їх честь). Крім того, на столі кладуть більше ложок — для Предків. Кожного померлого предка називають по імені.

У цілому протягом року обряди поминання проходять за схожим сценарієм, хоча кожний такий обряд має особливості (необхідність особливих страв на столі та певна їх кількість, вчинення певних обрядових дій і таке інше).

Особливо почитаємий обряд проводиться в суботу, близьку до 26 жовтня (8 листопада) — День Дмитра.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Виноградова, Толстая, 1999, С. 43

Література[ред.ред. код]

Виноградова Л. Н., Толстая С. М. Деды // Славянские древности: Этнолингвистический словарь. Институт славяноведения и балканистики РАН / Под ред. Н. И. Толстого. — М.: Международные отношения, 1999. — Т. 2. — С. 45. — ISBN 5-7133-0982-7. (рос.)