Діди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Діди

Діди́ (біл. Дзяды, рос. Деды, пол. Dziady, лит. Ilgės) — душі предків, також регулярно проводимі обряди поминання померлих рідних у білорусів і українців[1].

Обряди поминання проводяться кілька разів на рік. Для кожного обряду встановлений проміжок часу в 10-14 днів, протягом якого його варто провести. Але при цьому обряд завжди проводиться в суботу. З християнізацією слов'янських народів ці обряди трансформувалися в батьківські суботи і в такому вигляді існують досі. Через це утруднене визначення походження тих чи інших обрядових дій з християнської або язичницької традиції.

Деколи проводяться також Баби (обряди поминання померлих предків-жінок) і Діти (обряди поминання родичів, померлих до досягнення повноліття). «Баби» завжди проводяться в п'ятницю, а «Діти» — у четвер, що передує відповідній даті «Дідів».

Зазвичай, в дні «дідів» люди йдуть до могил рідних, щоб вшанувати їх пам'ять. Подається поминальна їжа, яка повинна бути гарячою (для того, щоб духи могли вдихати пару, що піднімається від їжі, приготовленої в їх честь). Крім того, на столі кладуть більше ложок — для Предків. Кожного померлого предка називають по імені.

У цілому протягом року обряди поминання проходять за схожим сценарієм, хоча кожний такий обряд має особливості (необхідність особливих страв на столі та певна їх кількість, вчинення певних обрядових дій і таке інше).

Особливо почитаємий обряд проводиться в суботу, близьку до 26 жовтня (8 листопада) — День Дмитра.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Виноградова, Толстая, 1999, С. 43

Література[ред.ред. код]

Виноградова Л. Н., Толстая С. М. Деды // Славянские древности: Этнолингвистический словарь. Институт славяноведения и балканистики РАН / Под ред. Н. И. Толстого. — М.: Международные отношения, 1999. — Т. 2. — С. 45. — ISBN 5-7133-0982-7. (рос.)