Дідим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Таблиця Менделеєва 1869 року

У 1839 р. Карл Ґустав Мосандер — шведський лікар і хімік — повідомив про відкриття хімічного елемента «Дідиму», який, як показав у 1885 р. австрійський хімік Карл Ауер фон Вельсбах, виявився сумішшю двох рідкоземельних елементів — неодиму та празеодиму. Дідим (з грецької «близнюк» (в той час для Лантану)) був схожий за властивостями на Лантан. Протягом кількох десятиліть Дідим вважався реально існуючим елементом. Його хімічний знак «Di» зустрічається в перших варіантах системи хімічних елементів, створеної Д. І. Менделєєвим[1]. До сих пір суміш неодиму та празеодиму називається Дідим. Дідим використовується для виготовлення спеціальних сортів скла, які ефективно послаблюють лінії спектру випромінювання атомів натрію (наприклад для окулярів склодува). У фотографії Дідим використовується для створення фільтрів, що підвищують інтенсивність червоного кольору. Також Дідимом називають природну суміш оксидів рідкісноземельних елементів празеодима і неодима, яка часто позначається квазіхімічним символом Di.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://him.1september.ru/articlef.php?ID=200100501 Дідим у Періодичній системі елементів Д. І. Менделєєва