Дідона і Еней

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дідона і Еней (англ. Dido and Aeneas) (Z. 626) — опера в трьох діях англійського барокового композитора Генрі Перселла; лібрето Наума Тейта за поемою Вергілія «Енеїда», що розповідає історію Енея, легендарного троянського героя.

Дійові особи[ред.ред. код]

Синопсис[ред.ред. код]

Дія I. Карфаген. Палац Дідони. Опера починається з появою цариці Дідони у своєму палаці в супроводі почту. Белінда намагається підбадьорити Дідону, але вона сповнена печалі через любов до Енея. Почет намагається розвіяти її печаль, але вона невтішна. Входить Еней з почтом і просить руки Дідони. Вона погоджується, і всі радіють.

Дія II. Печера. Чаклунка замишляє знищити Карфаген і його царицю і просить відьом допомогти їй у цьому. Чаклунка посилає злого духа, який прибирає подоби Меркурія. Він настигає Енея, Дідону, Белінду і почет у лісі, його появу супроводжує буря, наслана чаклункою. Злий дух говорить Енею, що він нібито посланий Юпітером, наказує Енею залишити Дідону і Карфаген. Еней дає свою згоду, вважаючи, що це воля богів, але його серце розривається від того, що він повинен покинути Дідону.

Дія III. Порт Карфагена. Матроси підіймають якорі й радіють швидкому відплиттю. З'являються Чаклунка з відьмами, задоволені тим, що їхній план спрацював. Дідона сумує від думки про майбутню розлуку з Енеєм. Вона розповідає про своє горе Белінді. Раптово повертається Еней, який намагається виправдати свій вчинок волею богів, але Дідона висміює це. Тоді Еней хоче залишитися — наперекір богам — з коханою. Але Дідона непохитна: раз Еней вирішив залишити її, він повинен піти, а сама вона вирішила померти. Перед смертю Дідона виконує свою останню арію «When I am laid in Earth», також відому як «Плач Дідони». Вмираючи, Дідона просить амурів розкидати на її могилі пелюстки троянд, м'яких і ніжних, як її серце.

Партитура[ред.ред. код]

Авторська партитура опери не збереглась, єдиний рукопис XVII століття, що дійшов до наших днів, — лібрето, можливо оригінал. Найстаріша партитура «Дідони і Енея», що знаходиться нині в Бодліанскій бібліотеці, була переписана не раніше 1750, через більш ніж шістдесят років після того, як була створена опера[1]:239. Жодне з пізніших джерел не розділяє лібрето на акти, втрачена музика Прологу. Пролог, кінець сцени в гаю (акт 2) і кілька танців, ймовірно були втрачені, коли оперу поділили на частини, які заповнювали час між актами театральних п'єс у першому десятилітті XVIII століття[2].

Арія «Ах, Белінда» була видана вперше в Orpheus Britannicus, збірці творів Перселла[2]. Найвідомішою ж стала арія «Коли засну в землі» («Плач Дідони»). Обидві арії побудовані як плач на основі бассо остинато. «Плач Дідони» виконувався артистами, далекими від класичної оперної школи, наприклад Клаусом Номі (Death), Ен Брун і Джеф Баклі. В різних аранжуваннях арія багаторазово використовувалася, в тому числі в музичному оформленні міні-серіалу HBO «Брати по зброї», а також військовим оркестром в День перемир'я в річницю закінчення Першої світової війни на головній церемонії, що проходить в Вайтхоллі.

Музика, як вважають деякі дослідники, занадто проста для такого композитора, яким був Перселл наприкінці 1680-х років, однак це може бути пояснено тим, що опера призначалася для виконання школярами[2].

Твір написано для струнних інструментів, розділених на чотири партії та бассо контінуо. Лібрето Школи Челсі містить два танці у супроводі гітари: Dance Gittars Chacony в акті 1 і Gittar Ground a Dance в сцені «У гаю» (акт 2), породило припущення, що Перселл включив гітару як основний інструмент басо континуо[3]:200 — 201. Музика жодного з цих танців невідома, тому припускають, що Перселл не складав їх, а скоріше вони повинні бути імпровізованими гітаристом[3]:200.

Існує кілька редакцій опери з різною реалізацією басо континуо; найвідомішими є версії І. Холста та Бенджаміна Бріттена. Втрачена музика Прологу не відновлювалась, кілька редакцій опери доповнені музикою ритурнелі наприкінці другого акту, ноти якої також не збереглися.

Література[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]

  1. Price C. Henry Purcell and the London stage. — Cambridge University Press, 1984. — ISBN 0521238315
  2. а б в Price, Henry Purcell and the London Stage, 239–245
  3. а б Holman P. Henry Purcell. — Oxford: 1995.