Дідух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ді́дух[1] (його ще називають: дід,[2] коляда, колядник,[2] сніп,[2] король,[2] дідок[3]) — українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у хліборобських культурах. Дідух — символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберега роду.[4] Дідух є одним із найдавніших культів у різдвяній обрядовості українців.[4] Традиція дідуха сягає дохристиянських часів.

Дідух із солом'яними квітами

Символіка і обрядовість в українців[ред.ред. код]

Дідух — це дідівський дух, чи дух дідів, тобто всіх попередників роду[5]. Цей давній обряд засвідчує те, з якою великою шаною й повагою ставилися пращури до свого родоводу.

Дідухом називають все те, що господар і його старший син приносять на Святвечір першими до хати — це житній, пшеничний або вівсяний сніп, якого господар ставить на покуть, околіт обмолоченої соломи та жмут сіна, яких старший син відповідно стелить на долівку та на стіл під обрус (якщо в сім‘ї немає дітей чоловічої статі, то все це робить лише господар).[6]

Дідухи в звичаєво-фолькльорній палітрі різдвяно-водохресного циклу свят можуть різнитися за місцевим колоритом, мати свої типологічні риси, що зумовлено впливом християнської традиції, зміщенням у календарі, затемненням чи втратою внутрішньої форми звичаїв та обрядів, змінами в традиційному способі життя.[7]

Дідуха робили з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа.[5][2] Напередодні свят зі стеблин обрядового снопа формували кілька пучечків, кожен з яких окремо обплітали соломинками чи обв'язували кольоровими нитками. Потім такі дольки-почечки складали докупи й обкручували стрічками, формуючи пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти. Пучки колосся зверху обрамлялися кольоровим стрічками, паперовими або засушеними польовими квітами.[8]

До хати його вносили напередодні Різдва. Після обходу обійстя урочисто заносили до хати необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. У народі цей святковий сніп називали «дідом», «дідухом», «колядою», «колядником». Свою обрядову роль він виконував упродовж усіх Різдвяних свят.[8] Він перебував в оселі до Нового року або до Водохреща[5].

На Покутті, Гуцульщині та Бойківщині[ред.ред. код]

На Покутті, Гуцульщині та Бойківщині дідух символізує родоначальника сім'ї — діда, а також усіх предків, які колись жили в давні часи.

Саме в час перебування дідуха в оселі, мають зійтися всі душі родичів, щоб разом повечеряти[5]. Тому на Багату кутю для покійників клали біля Дідуха, де начебто мають перебувати душі пращурів, ложки, а на ніч поруч ставили й коливо (виготовлену з меду й приправлену кутею страву)[5]. Так мало тривати доти, допоки сніп перебуває в оселі.

Дідух ставився на покуті[5].

Християнська обрядовість[ред.ред. код]

Традиція ставити на Святу вечерю дідух тягнеться з часів язичництва.

Існують дві версії, чому 6 січня із першою Різдвяною зіркою люди заносили у хату «хлібне дерево». За однією з них, коли на полі закінчувалися жнива, а селяни збирали урожай — це було справжнім святом. Щоб відзначити радісну подію, люди несли з поля до хати останній обжинковий сніп. Або кажуть ще, коли Ісус Христос народився в стаєнці, то було дуже холодно. У стіні Йосип знайшов шпарину і затулив її снопом із соломи. Звідтоді існує звичай на Святу вечерю застеляти підлогу в хаті сіном та ставити на чільному місці у кутку дідух — символ затишку та тепла.

Дідух ставили на найпочесніше у хаті місце — під образами.

Снопи у інших хліборобських культурах[ред.ред. код]

Перший або останній сніп або інша частина врожаю має особливе значення в більшості хліборобських культур не лише Європи, але й інших частин світу. Згідно з найбільш загальноприйнятою серед етнографів версією (найдокладніше викладеною в праці Джеймса Джорджа Фрейзера Золота гілка) він символізує дух врожаю (а не предків), який завдяки збереженню снопа та особливим ритуалам, пов'язаним з його знищенням переноситься від минулого врожаю до наступного. Будь які інші пояснення цих традицій є більш пізніми нашаруваннями, обумовленими змінами в культурі та релігії людей, які цих традицій дотримуються.

Diduch-Lviv.jpg

Дідух на вулиці Львова

Diduch-Lviv1 (snip).JPG

Колосся дідуха

Wikiexpedition-chamber-of-yasnogorodka-03.jpg

Шкільний музей "Ясногородська світлиця"

Diduch.jpg

Дідух в Польщі

Дідух прикрашений жовто-блакитними стрічками

Спалення дідуха[ред.ред. код]

Навесні, на Комоїдицю (також як "масляна") дідуха спалювали, на знак закінчення зими. Тліючими вуглинками від дідуха хлопчикам 12—13 років підсмалювали кінчик пучка волосся, «щоб не боявся нічого в цьому житті» — це вважалося першим посвяченням у парубки.

Особливості плетіння та будови[ред.ред. код]

Існують триногі, п'ятиногі дідухи. Плетуть з жита чи пшениці; де їх було обмаль, могли використати овес. Прикрашали дідуха волошками, калиною, стрічками, паперовими чи засушеними квітами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. З давньопольскої мови — «дух предків»[Джерело?]
  2. а б в г д Леся Горошко, науковий співробітник Інституту народознавства НАНУ у статті Юліії Курій, газета "Експрес": Ялинка - це вже немодно!. — 30.12.2013 18:00
  3. Усачёва, 2009, С. 129
  4. а б Забылин М. Русский народ: Обычаи, обряды, предания, суеверия / М. Забылин. – М.: Русская книга, 1996. – 496 с. (С. 18)
  5. а б в г д е Дванадцять місяців 1994: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Авт.-упоряд. Скуратівський В. Т.; Ілюстрації Козіної І. П., Мягкової О. В., Павлюк С. І. — К.: Веселка, 1993. — 192 с. ISBN 5-301-01434-X
  6. Смоляк П. О. Роль зимових календарних обрядів в українському театральному мистецтві // Вісник Запорізького національного університету Збірник наукових праць. — № 1, 2010
  7. Володимир Галайчук. Різдвяно-водохресні свята в околицях Кременця // Вісник Львівського університету. Серія історична Збірник накових праць. — 2009, Вип. 44.
  8. а б Є.Бадін, Дідух як святковий символ Нового року // Борисфен Науковий журнал. — 2010, № 1.

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.