Дідушок Василь Федорович
| Васи́ль Дідушо́к | |
|---|---|
 | |
| Народився |
27 серпня 1889 с. Княже, (тепер Золочівський район, Львівська область) |
| Помер |
3 листопада 1937 (48 років) урочище Сандармох, Карелія, Російська Федерація |
| Поховання | Сандармох |
| Країна |
 Австро-Угорщина УНР.svg){kind=small} СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | політичний та військовий діяч |
| Знання мов | українська |
| Учасник | Перша світова війна |
| Посада |
командир куреня УСС; начальник штабу Корпусу Січових Стрільців |
| Військове звання |
 Сотник (гауптман), Полковник |
| Партія | КПРС |
| Родичі | брати Петро та Володимир |
| Нагороди |
 |
Васи́ль Дідушо́к (27 серпня 1889, Княже, Золочівський район, Львівська область — 3 листопада 1937, урочище Сандармох, поблизу Медвеж'єгорська, Карелія, Російська Федерація) — сотник УСС, полковник Армії УНР, начальник штабу Корпусу Січових Стрільців у Києві. Жертва сталінського терору.
Брат-близнюк Петра Дідушка.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1889 року у с. Княжому Золочівського повіту.
Здобув вищу юридичну освіту.
З серпня 1914 року, як старшина запасу австрійського війська, був переведений до Легіону УСС. Командант сотні, що 10 вересня 1914 року першою вийшла на фронт. Згодом — командант І-го куреня І-го полку УСС в ранзі сотника.[1][2].
23 жовтня 1914 р. нагороджений «Малою Срібною Медаллю За Хоробрість».
29 червня 1915 року у бою між Тустанем і Семиківцями стрільці сотні Дідушка взяли в полон 1200 російських солдат. Згодом став командантом І-го куреня І-го полку УСС в ранзі сотника.[1][2] У бою на горі Лисоня у 1916 році потрапив у російський полон.[3]
У 1917 році перейшов на службу до Центральної Ради, став одним із організаторів куреня Січових Стрільців у Києві.
З березня 1918 р. — отаман, начальник штабу Головної губернської військової комендатури Київщини.
З грудня — полковник, начальник штабу комендатури Києва та Київської фортеці, а згодом — начальник штабу Корпусу Січових Стрільців, отаман для доручень корпусу. Автор публікацій на військову тематику, зокрема «Наші цілі».
1920 року перейшов на бік більшовиків, сподіваючись на їхню підтримку в боротьбі з поляками — окупантами Галичини. Згодом став членом КП(б)У та ВКП(б), співробітником Розвідуправління Генштабу РСЧА (був радянським розвідником). Як військовий розвідник-нелегал (1920—1932) працював у Польщі, Румунії — там засуджений за шпигунство (1923) і провів три роки у в'язниці. Працівник нелегальної резидентури в Харбіні (Китай, 1926—1929), у Фінляндії (1929—1930), заступник резидента у Відні (Австрія, 1931—1932), резидент у Берліні (1932). У 1932-му відкликаний з-за кордону.
2 вересня 1933 р. засуджений Колегією ОГПУ СРСР до страти (ст. 58-6 КК РСФРР), яку замінили на 10 років виправно-трудових таборів (ВТТ). Покарання відбував на Соловках, але через 4 роки, Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари. Страчений разом із братами Петром і Володимиром та групою діячів української культури в урочищі Сандормох поблизу робітничого селища Медвежа Гора (нині м. Медвеж'єгорськ у Карелії) 3 листопада 1937 року.
Немає відомостей про реабілітацію.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Шанковський Лев. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
- ↑ а б «Бучач і Бучаччина» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
- ↑ Мельничук Б. Дідушок Василь Федорович… — С. 500.
Джерела[ред. | ред. код]
- Головацький І. Д. Дідушок Василь [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 400. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Головацький І. Д. Дідушок Василь Федорович [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Головацький І. Василь Дідушок: полковник, отаман; хроніка життя і діяльності (1889—1937). — Львів, 1998.
- Козицький А. Дідушок Василь // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 92. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- Мельничук Б. Дідушок Василь Федорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 500. — ISBN 966-528-197-6.
- Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 260.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографії деяких січових стрільців. [Архівовано 9 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія історії України. [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Перше товариство «Січ» і січовий рух [Архівовано 24 липня 2008 у Wayback Machine.]
- Список розстріляних у Сандармосі українців і вихідців з України (VI) [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
