Діелектрики

Матеріал з Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Діеле́ктрики (англ. dielectric) — речовини, що погано проводять електричний струм і питомий опір яких становить 108...1017Ом·см[1]. У таких речовинах заряди не можуть пересуватися з однієї частини в іншу (зв'язані заряди). Зв'язаними зарядами є заряди, що входять в склад атомів або молекул діелектрика, заряди іонів, в кристалах з іонною ґраткою.

На практиці абсолютних діелектриків немає. Розглядання певного тіла як діелектрика залежить від постановки експерименту — якщо заряд, що пройшов через певне тіло малий у порівнянні з зарядами, що пройшли через інше тіло в даному експерименті, то перше тіло можна вважати діелектриком.

Напруженість електричного поля в діелектрику є меншою ніж напруженість такого ж поля у вакуумі. Співвідношення

E_0\,=\,\frac{E}{\varepsilon}

— визначає діелектричну проникність \varepsilon. Тут Е — напруженість поля, яка створювалася б за одинакових умов у вакуумі, Е0 — напруженість у діелектрику. Очевидно, що у вакуумі \varepsilon\,=\,1.

Класифікація[ред.ред. код]

За агрегатним станом діелектрики поділяють на

Основні електричні характеристики:

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2843-94 Електротехніка. Основні поняття. Терміни та визначення.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Бовсуновський А. П. Електротехнічні матеріали: Короткий довідник — К.: НУХТ, 2012. — 36 с.
  • Тареев Б. М. Физика диэлектрических материалов. — М.: Энергоиздат, 1982. — 320 с.
  • Богородицкий Н. П., Пасынков В. В., Тареев Б. М. Электротехнические материалы: Учеб. для вузов. — Л.: Энергоатомиздат, 1985. — 384 с.
  • Казарновский Д. М., Тареев Б. М. Испытание электроизоляционных материалов и изделий. — Л.: Энергия, 1980. — 212 с.
  • Кучинский Г. С., Кизеветтер В. Е., Пинталь Ю. С. Изоляция установок высокого напряжения: Учеб. для вузов/ Под общ. ред. Г. С. Кучинского. — М.: Энергоатомиздат, 1987. — 368 с.