Діжка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Японська діжка з рисом

Ді́жка[1] (зменшувальна форма від «діжа») — циліндрична посудина, зазвичай дерев'яна, виконана в бондарській техніці (з окремих клепок і стягнена дерев'яним або металевим обручем).

Іноді «діжкою» помилково називають інший бондарний виріб — бочку[2], але на відміну від бочки, діжка не має опуклих боків. Іноді діжки називали полібічками, полібочками[3].

Окрім того, «діжкою» могли називати діжу — ємність, призначену для тіста[1].

Опис[ред. | ред. код]

Діжка має циліндричну або звужену доверху форму, часто з кришкою[4]. На відміну від бочки — діжка може знаходитися тільки в стоячому положенні, а закриті бочки, можна покласти і переміщати в лежачому положенні.

Робота над діжкою

Діжки, як і бочки, виготовляють бондарі з окремих, припасованих одна до однієї клепок, стягнутих металевими обручами.

Згідно зі «Словарем української мови» Б. Д. Грінченка, діжка з непарним числом клепок називалася «діж» («діжун»), з парним — «діжа». У Слов'яносербському повіті записано таке: «Купуючи діжку лічуть тростки, кажучи на першу: „діж“, на другу: „діжа“, на третю знову: „діж“ і так усі переберуть. Як на останню прийдеться сказати: „діжа“, то купують, бо хліб добрий буде, а як „діж“, то не купують»[5][6].

Класифікація діжок[ред. | ред. код]

Масничка
Бондар з діжкою, Сорочинський ярмарок, 2008
Див. також: Види бондарних виробів
  • Бо́дня — дерев'яна низька діжка з клепок, яку накривають віком з висячим замком. Зазвичай має вушка. На Поліссі посудина була призначена для зберігання одягу, тканин, цінних речей, грошей тощо, в інших районах України — для зберігання харчів (передусім сала)[7]. Від назви цього виробу походить і назва професії бондаря (через проміжну форму «боднарь»)[8].
  • Водя́нка (вóдник) — діжка на воду[9][10].
  • Ґеле́та (ґеле́тка) — діжка або барильце, могла використовуватися як дійниця.
  • Квасни́к — невелика діжка, призначені для закваски і солінь у домашніх умовах[10].
  • Дійни́ця — посудина для доїння[11].
  • Діжа — низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб[12][13][14].
  • Кадіб (кадівб, кадуб) — велика діжка для зберігання зерна, м'яса.
  • Ку́фа (кухва) — перевернута невисока діжка, яку використовують для прання, миття в лазні, годування та напування худоби[15]
  • Масничка (маслобійка, маслянка) — висока вузька діжка з кришкою і колотівкою для збивання масла[16][17][18].
  • Фаска (від нім. Faß — «бочка, барило») — діжка для масла, сиру[19].
  • Цебро — дерев'яна посудина, конічна або циліндрична, що має вигляд зрізаної діжки.
  • Шапли́к — невисока широка посудина, що має вигляд зрізаної бочки (часто з ручками), рід дерев'яного таза.

Використання[ред. | ред. код]

Зазвичай дерев'яну діжку використовували як ємність, щоб зберігати харчові продукти. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду. У побуті простих людей та моряків невеличка діжа часто слугувала за тимчасові меблі — стільці чи столи.

Низькі діжки (шаплики) використовують замість горщиків для великих кімнатних рослин (зокрема, пальм, олеандрів, цитрусових)[20].

Міри об'єму[ред. | ред. код]

Див. також: Руська система мір

Використовували діжку і її різновиди для вимірювання сипких тіл та рідин: каді (кадовби) — 8 центнерів, цебер — 3-є відер, ґелетка — 25 кг[21]. Діжки-медогонки використовували у бджільництві, щоб переганяти мед.

Діжка в кераміці[ред. | ред. код]

Форму дерев'яної діжки, дерев'яного цеберка (зробленого в бондарській техніці) визнано настільки вдалою, що у XVIII століття кумедним чином вона перейшла у порцеляну. На хвилі моди на сільські забави для королеви Франції Марії Антуанетти Севрська порцелянова мануфактура у 1787-1788 роках виготовила порцелянові відерця для її молочної ферми в Версалі. Порцеляна та її розфарбування імітують дерев'яні дошки й обручі від діжі.

Імітація невеличкої діжки давно перейшла у кераміку та фаянс як сувенірна продукція.

Галерея[ред. | ред. код]

  • Перенесення діжки, капітель романської доби, церква Сан Педро де Вальдекал, Іспанія, Нац. археологічний музей, Мадрид
    Перенесення діжки, капітель романської доби, церква Сан Педро де Вальдекал, Іспанія, Нац. археологічний музей, Мадрид
  • Дійниця
    Дійниця
  • Цебро
    Цебро
  • Діжа з віком
    Діжа з віком
  • Цебро з дужкою
    Цебро з дужкою
  • Цебро з дерев'яними обручами. Сергієво-Посадський музей, Росія.
    Цебро з дерев'яними обручами. Сергієво-Посадський музей, Росія.

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Діжка

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Діжка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ О. О. Тараненко. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі) [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Полібічок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. ↑ Діжка. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
  5. ↑ Діж // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. ↑ Діжун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. ↑ УКРЛІТ.ORG. [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]Жайворонок В. В. Бо́дня // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 46.
  8. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  9. ↑ Водянка. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
  10. ↑ а б Кіровоград 2010 1 Випуск 89(3) Серія: філологічні науки. наукові записки ббк 81. 03. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
  11. ↑ Дійниця. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 20 травня 2014.
  12. ↑ Діжа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  13. ↑ Діжа. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
  14. ↑ УКРЛІТ.ORG. Діжа. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 20 травня 2014.
  15. ↑ Куфа, Кухва. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
  16. ↑ [http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/ ї27790-masnychka.html#show_point.html#show_point Масничка] // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  17. ↑ Маслянка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  18. ↑ Масничка (світлина). Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
  19. ↑ Фаска // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  20. ↑ Шаплик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  21. ↑ Народні виміри маси i рідини. Архів оригіналу за 4 вересня 2013. Процитовано 20 травня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діжка&oldid=40803158