Діжонський музей образотворчого мистецтва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Діжонський музей образотворчого мистецтва
Dijon - Musee des Beaux arts.jpg
Засновано 1799
Розташування
Адреса Діжон, Франція
Фонд живопис і скульптура 15-20 ст., давньоєгипетська колекція
Сайт Musée des Beaux-Arts de Dijon – офіційний сайт

Діжонський музей образотворчого мистецтва (фр. Musée des Beaux-Arts de Dijon) — художній музей у Діжоні, столиці Бургундії. Один з найстаріших музеїв Франції, заснований в 1799 році. У фондах музею твори мистецтва від часів єгипетських фараонів до сучасності. Основу колекції становлять твори бургундського мистецтва пізнього Середньовіччя, французький живопис XVII, XVIII та XIX століть, а також твори місцевих майстрів.

Історія[ред.ред. код]

Музей образотворчого мистецтва разом з міською ратушею займає колишній Палац герцогів Бургундських та Палац Бургундських штатів. Палац герцогів був побудований за часів Філіпа Хороброго, який переселився до нього в 1364 році. За розпорядженням Філіпа Доброго до палацу була прибудована 52-метрова вежа, яка сьогодні носить його ім'я. З герцогських часів у палаці збереглися кухні, що сьогодні є чудовим зразком світської готичної архітектури. 1477 року Бургундія перейшла у підпорядкування до французького короля й палац використовувався для королівських потреб. У кінці XVII століття Жуль Ардуен-Мансар провів велику перебудову й розширення палацу. У 1787 році Франсуа Девожем у палаці була заснована Діжонська школа малюнку. А музей уперше відкрився для публіки в 1799 році. Тоді музей складався лише з двох залів: залу скульптур та «салону Конде», в якому були виставлені живописні роботи. За часів Наполеона музей поповнився новими експонатами. Тож незабаром музей довелося розширити. 1827 року надгробки герцогів Бургундських було перевезено з монастиря Шанмоль до палацу. Музей одержав численні дари від відомих колекціонерів, особливо значущими були колекції Трімоле, Жоліє та Ґранвіля.

Фонди[ред.ред. код]

Через брак приміщення музей має можливість виставити на огляд лише незначну частку своїх колекцій.

Окрім вже згаданих надгробків герцогів з монастиря Шанмоль до музею було також перевезено два великі вівтарі, над одним з яких працював фламанський художник Мельхіор Брудерлам. У музеї зберігається один з найважливіших творів німецького художника Конрада Віца «Імператор Август та Сивілла Тібурська». Нідерландський художник Робер Кампен представлений полотном «Різдво Христове».

Італійські митці представлені творими Лоренцо Лотто, Паоло Веронезе, Джакопо Понтормо, Гвідо Рені.

Фламандський і нідерландський живопис окрім вже згаданих майстрів репрезентують Пітер Пауль Рубенс, Ян Брейгель старший, Франс Галс.

Серед шедеврів французького живопису слід згадати роботу Майстра школи Фонтенбло «Пані за туалетом». У музеї також зберігаються полотна таких митців, як Філіп де Шампань, Шарль Ле Брен, Жан-Марк Наттьє, Жан-Батіст Крез, Юбер Робер, Жан-Батіст Одрі. Вплив Караваджо на французьке малярство демонструє полотно «Хлопчик дмухає в лампу» Жоржа де Ла Тура.

З місцевих майстрів вирізняються роботи Жана Тасселя та Філіпа Кантена, а також барокового художника Жана Дюбуа.

Французький живопис XIX століття представлений такими іменами: Теодор Жеріко, Гюстав Моро, Вільям Адольф Бугро, Джеймс Тіссо. З імпресіоністів тут виставлені Клод Моне, Альфред Сіслей, Едуар Мане (4 полотна). Кубізм представлений роботами француза Жоржа Брака та іспанця Хуана Гріса. XX століття представляють Жорж Руо та Нікола де Сталь.

У музей виставлена велика колекція малюнків, зокрема і представників Джонської школи малюнка Жака-Андре Нежона та П'єра Поля Прюдона.

У 1998 році в музеї створено великий зал мистецтва Давнього Єгипту, де виставлено численні статуї, саркофаг та особливо цінні єгипетські портрети III ст. н. е.

Сторожова зала[ред.ред. код]

Найвідомішим приміщенням музею є «Сторожова зала», де розташовані надгробки герцогів бургундських Філіпа II, Жана де Марвіля, Клода Слютера та Клоса де Верв. Особливо вартісними є аркади з 41 скульптурним зображенням плакальників (фр. pleurants).

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Emmanuel Starcky, Sophie Barthélémy, Rémi Cariel: Le Musée des Beaux-Arts de Dijon. Paris 2002 ISBN 2-7118-4472-2
  • Sophie Jugie et Emmanuel Starcky, L'art des collections, bicentenaire du musée des beaux-arts de Dijon, Musée des beaux-arts de Dijon, 2000, 431 p. (ISBN 2-911404-62-9)
  • Ausstellungskatalog L’ art à la cour de Bourgogne : le mécénat de Philippe Le Hardi et de Jean sans Peur (1360—1420) : les princes des fleurs de lis. Paris 2004 ISBN 2-7118-4728-4
  • Loïc Vadelorge, Les musées de province dans leur environnement, Rouen, Presse Universitaire de Rouen, Cahiers du GRHIS, 4, 1996, 97 p. (ISBN 2-87775-207-0)
  • Pierre Quarré et Monique Geiger, Musée des Beaux-Arts de Dijon, Catalogues des peintures françaises, Musée des beaux-arts de Dijon, 1960

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]