Дікштейн Катерина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дікштейн Катерина Олександрівна
Народилася 3 лютого 1913(1913-02-03)
Санкт-Петербург
Померла 29 квітня 2005(2005-04-29) (92 роки)
Донецьк
Країна Російська імперіяСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність науковиця
Alma mater Ростовський медичний інститут
Галузь патологічна анатомія
Заклад ДонНМУ
Посада завідувачка кафедри патологічної анатомії Донецького медичного інституту
Вчене звання доктор медичних наук
Науковий ступінь професор
Війна німецько-радянська війна
Військове звання підполковник
Нагороди
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Богдана Хмельницького III ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
 Підполковник

Катери́на Олекса́ндрівна Дікште́йн (* 3 лютого 1913, Петербург — † 29 квітня 2005, Донецьк) — українська лікарка, підполковник медичної служби, 1958 — доктор медичних наук, професор. Нагороджена двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, медалями «За оборону Москви», «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною», «Захисник Вітчизни», «Ветеран праці».

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Походить з родини земського лікаря. 1929 року поступила на медичний факультет Казанського університету, згодом переведена до Ростова-на-Дону. 1933 року закінчила Ростовський медичний інститут. Працювала в лікарні прозектором, позаштатним асистентом на кафедрі патологічної анатомії. 1938 році при тому ж інституті закінчила аспірантуру. Того ж року захистила кандидатську дисертацію: «Патологічна анатомія первинного раку легень». Залишилася працювати на кафедрі штатним асистентом.

В часі Другої світової війни — з 23 червня 1941 у війську, в полкових медсанбатах, польових пересувних госпіталях. Була на Західному та Другому Білоруському фронтах. Згодом — на посаді начальника армійської патологоанатомічної лабораторії.

Після війни працювала головним патологоанатомом Горьківського та Північно-Кавказького військових округів.

1946 року повертається до Ростова-на-Дону — доцент кафедри патологічної анатомії.

В 1956-1988 роках очолювала кафедру патологічної анатомії Донецького медичного інституту.

1958 року захистила докторську дисертацію «Патоморфологія та патогенез судинних змін при гіпертонічній хворобі». Працювала лікарем-патологоанатомом Донецької центральної міської клінічної лікарні № 1.

Була головою Донецької обласної спілки патологоанатомів.

Написала до 180 наукових робіт, з них монографії:

  • 1938 — «Патологічна анатомія первинного раку легень»,
  • 1986 — «Ішемічна хвороба кишок» — у співавторстві.

Підготувала 14 докторів та 34 кандидатів наук.

Джерела[ред. | ред. код]