Дільниця Чернігів — Овруч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дільниця Чернігів — Овруч (Чорнобильська залізниця)— одноколійна залізнична лінія довжиною 177,5 км і шириною колії 1520 мм, яка належить до Південно-Західної залізниці частина широтного ходу, що зв'язує північно-східні та північно-західні області України.

Історія будівництва[ред. | ред. код]

Дільниця будувалася з 1928 року в рамках програми відновлення, модернізації та розвитку Південно-Західної залізниці. В 1930-му відкрили рух поїздів по ділянці[1].

Станції дільниці[ред. | ред. код]

Станом на 1986 рік на ділянці розташовувалися станції та зупинні пункти в такому порядку:

  • Чернігів,
  • Білоус (нині з. п. Білоус),
  • з. п. Левковичі,
  • Жукотки, (проміжна) з відгалуженням на Жидіничі (проміжна) і полігон Гончаровське,
  • Малейки (проміжна),
  • з. п. Демейка,
  • рзд. Нерафа (нині станція Славутич, (проміжна),
  • Неданчичі (проміжна),
  • Іолча (проміжна),
  • з. п. Капоранка (нині станція Пересадочная, недіюча),
  • з. п. Колибань (недіючий),
  • Посудово (недіючий),
  • з. п. Машеве (недіючий),
  • рзд. Зимовище (недіючий),
  • з. п. Семиходи,
  • Янів (проміжна),
  • з. п. Шепеличі (недіючий),
  • з. п. Буряківка (недіючий),
  • з. п. Красниця (недіючий),
  • Товстий Ліс,
  • з. п. Кливіни (недіючий),
  • з. п. Павловичі (недіючий),
  • Вільча (проміжна),
  • з. п. Вільхова,
  • Рача (проміжна)
  • з. п. Нивки,
  • з. п. Грезля,
  • Овруч.

До аварії на Чорнобильській АЕС[ред. | ред. код]

Ділянка Чернігів — Йолча належала Київській дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці. Ділянка Янів — Овруч належала Коростенській дирекції залізничних перевезень.

Тягове обслуговування[ред. | ред. код]

На станції Янів розташовувався пункт технічного обслуговування[ru] локомотивів (ПТОЛ), раніше — паровозне депо.

Після надходження в 1969 році в локомотивне депо Чернігів тепловозів, ділянку поступово перевели на тепловозну тягу. Обслуговувалася ділянка тепловозами ТЕ3 і бригадами локомотивного депо Коростень з вантажними поїздами на тяговому плечі Коростень — Овруч — Чернігів. Локомотивні бригади депо Чернігів обслуговували тепловозами ТЕ3 збірні поїзди на ділянці Чернігів — Янів. Пасажирські поїзди спочатку обслуговувалися тепловозами ТЕ3, пізніше тепловозами ТЕ7.

Маневрову роботу на станціях ділянки виконували тепловози ЧМЕ3 приписки депо Чернігів і Коростень.

Приміські поїзди обслуговувалися дизель-поїздами ДР1П Чернігів і Коростень і локомотивними бригадами депо Чернігів на ділянці Чернігів — Янів та депо Коростень на ділянці Янів — Овруч — Коростень.

Вантажні перевезення[ред. | ред. код]

Станція Янів обслуговувала під'їзні колії ЧАЕС, складів робітничого постачання, нафтобази та ін

На станції Неданчичі був пункт перевантаження з торфовозної вузькоколійної залізниці шириною колії 750 мм, розгалужена мережа якої розташовувалася південніше станції.

Пасажирська робота[ред. | ред. код]

На ділянці курсував пасажирський поїзд № 191/192 Москва — Хмельницький

Згідно розкладу руху 1985/1986 років, що діяв на момент аварії на ЧАЕС, на ділянці курсували приміські дизель-поїзди:

  • № 6851 сполученням Чернігів — Янів;
  • № 6452 сполученням Овруч — Янів;
  • № 6453 сполученням Янів — Овруч;
  • № 6454 сполученням Коростень — Янів;
  • № 6856 сполученням Янів — Чернігів;
  • № 6457 сполученням Янів — Коростень.

Період ліквідації наслідків аварії[ред. | ред. код]

До аварії на ЧАЕС через станцію Янів курсував пасажирський потяг № 192/191 сполученням Хмельницький — Москва[2]. З 29 квітня 1986 року станція Янів закрита для експлуатації[1], потягу № 192/191 сполученням Хмельницький — Москва з 30 квітня 1986 року змінено маршрут руху через станцію Київ-Пасажирський.

Після аварії на станції Вільча з трьома коліями розгорнулися основні вантажні роботи. Розвантажувався цемент, залізобетон, труби, обладнання та механізми для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Реконструкція станцій[ред. | ред. код]

Після аварії на ЧАЕС для забезпечення перевізного процесу в утвореній зоні, підвозу вантажів для ліквідації наслідків аварії, доставки персоналу атомної станції, працівників підрядних організацій був виконаний цілий комплекс робіт з реконструкції колійного господарства ділянки Чернігів — Овруч.

  • Зведений пункт дезактивації рухомого складу на 42-му кілометрі ділянки Овруч — Вільча.
  • У районі Зупинний пункт Нерафа в новому місті Славутич побудована однойменна станція. Введена зупинка біля промислової бази міста — зупинний пункт Селище Лісове.
  • У районі з. п. Капоранка побудована станція Пересадочна з пристроями для дезактивації рухомого складу, пасажирськими платформами для пересадки з електропоїздів Славутич — Пересадочна на електропоїзди, що курсували ділянкою зі значним радіаційним забрудненням Пересадочна — Семиходи. З 1991 року, у зв'язку зі зниженням рівнів радіоактивного забруднення, на ділянці Пересадочна — Семиходи станція Пересадочна закрита, дезактиваційне обладнання демонтовано, а електропоїзди курсують на ділянці Славутич — Семиходи без пересадки пасажирів.
  • Побудований трьохколійний роз'їзд Зимовище.
  • Зупинний пункт Семиходи перебудований і в листопаді 1987 року введена в експлуатацію однойменна станція з чотирма коліями біля двох платформ в закритих павільйонах для посадки-висадки працівників ЧАЕС та підрядних організацій в електропоїзди.

Електрифікація[ред. | ред. код]

1988 року проведена електрифікація дільниці Чернігів — Славутич — Семиходи — Янів на змінному струмі. Локомотивне депо Чернігів пристосоване для обслуговування електропоїздів, змонтований мийний комплекс, де як і на станції Пересадкова, проводилася дезактивація електропоїздів.

1999 року, з завершенням електрифікації лінії Чернігів — Ніжин, електрифікована ділянка Чернігів — Семиходи перестала бути відокремленою[3].

На теперішній час контактна мережа на станції Янів не використовується і частково демонтована на самій станції і на перегоні Янів — Семиходи.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Після аварії на ЧАЕС у складі Київської дирекції залізничних перевезень ДН-1 Південно-Західної залізниці знаходиться ділянка Чернігів — Семиходи. У складі Коростенського відділення ДН-4 Південно-Західної залізниці знаходиться ділянка Вільча — Овруч. Ділянка Семиходи — Вільча підконтрольна структурному підрозділу Адміністрації зони відчуження[4] — Державного Підприємства «Чорнобильсервіс».

Ділянка Чернігів — Славутич — Семиходи обладнана автоматичним блокуванням з АЛС.

Колійне господарство, мости, в тому числі через річки Дніпро і Прип'ять на ділянці Чернігів — Семиходи обслуговує Чернігівська дистанція колії (ПЧ-10), контактну мережу — Чернігівська дистанція енергопостачання (ЕЧ-9). Пристрої сигналізації і зв'язку на ділянці обслуговує Ніжинська дистанція сигналізації та зв'язку (ШЧ−11).

Станція Іолча (територія Республіки Білорусь) знаходиться в підпорядкуванні Південно-Західної залізниці. На станції встановлено денне чергування чергового по станції, на ніч вона передається на диспетчерське управління. Працівники станції, в тому числі начальник, чергові по станції є громадянами України.

Станція Семиходи знаходиться на диспетчерському управлінні.

Тягове обслуговування і вантажна робота[ред. | ред. код]

Маневрово-вивізна робота на ділянці Чернігів — Іолча забезпечується локомотивними бригадами і тепловозами М62, 2М62У депо Чернігів, парк якого поповнився локомотивами зазначених серій в 1987 і в 1988—1990 роках, відповідно, а також тепловозами ЧМЕ3.

Маневрово-вивізна робота на ділянці Овруч — Вільча забезпечується локомотивними бригадами і тепловозами М62, 2М62 і ЧМЕ3 депо Коростень.

На станції Янів знаходиться депо, підпорядковане Державному Підприємству «Чорнобильсервіс». Локомотиви цього депо виконують маневрово-вивізну роботу на дільниці Янів — Вільча. У приписному парку знаходяться тепловози серій ТЕМ2, ТЕМ2М, ТЕМ2УМ, ТГМ23, кран на залізничному ходу КДЕ. На станції знаходяться відставлені від експлуатації у зв'язку зі значним радіоактивним забрудненням тепловози ТГМ4, ТГМ23Б, ТГМ23В, ТЕ7, ТЕМ1, ТГМ1, ТГК2, ТГМ6А. Вагони дизель-поїздів ДР1П, крани на залізничному ходу КДЕ.

Проведені заходи з ремонту колії на ділянці від Янова до з.п. Буряківка дозволяють її використання для транспортування радіоактивних відходів з проммайданчика Чорнобильської АЕС на ПЗРВ «Буряківка». 3 березня 2010 повністю звільнений склад свіжого ядерного палива (СЯП) ЧАЕС і 68 тепловиділяючих збірок були перевантажені в спецпоїзд на станції Вільча[5]..

До станції Неданчичі примикає під'їзна колія від локомотивного депо транспортного цеху ДСП ЧАЕС[6] — ТЧ ЖДЦ ЧАЕС. Депо має комплекс пристроїв для виконання технічного обслуговування 2-го обсягу (ТО-2) тепловозів приписного парку. У приписному парку знаходяться тепловози серії ТЕМ2, ТЕМ2УМ, ТЕМ18, ТГМ4, ДМ62. На ділянці Овруч — Вільча до 2007 року курсували вантажно-пасажирські поїзди.

12 липня 2021 року підприємство «Енергоатом» відрапортувало про відновлення залізничної колії на ділянці Вільча—Янів.[7]

Приміські пасажирські поїзди[ред. | ред. код]

Курсують приміські поїзди:

  • Неданчичі — Київ
  • Неданчичі — Чернігів
  • Славутич -Фастів (по неділях)
  • Чернігів — Йолча (тричі на тиждень)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Юго-Западная железная дорога. Вчера. Сегодня. Завтра. 244 стр., Киев, «Транспорт України» 1995 г. ISBN 5-7707-7927-6
  2. Розклад потяга Хмельницький — Москва 1980-х років на сайті railwayclub. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019. 
  3. «Острівні» електрифіковані ділянки залізниць [Архівовано 23 липня 2012 у Archive.is] (рос.)
  4. Державний департамент — Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення. Архів оригіналу за 16 травня 2014. Процитовано 27 лютого 2014. 
  5. Государственное специализированное предприятие «Чернобыльская АЭС» — Новости. Архів оригіналу за 13 серпня 2009. Процитовано 27 лютого 2014. 
  6. Государственное специализированное предприятие «Чернобыльская АЭС» — Руководство. Архів оригіналу за 30 квітня 2010. Процитовано 27 лютого 2014. 
  7. Забито «золотий костиль»!. Енергоатом. 12 липня 2021. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Південно-Західна залізниця. Вчора. Сьогодні. Завтра. 244 ст., Київ, «Транспорт України» 1995 р. ISBN 5-7707-7927-6
  2. Статья из газеты «Магистраль» — «Фонящий путь» за ноябрь 2007 год(рос.)
  3. Репортажи из Чернобыльской зоны на сайте lplaces.com(рос.)

Карти[ред. | ред. код]