Дім Бернарди Альби
Дім Бернарди Альби — знаменита п'єса Федеріко Гарсіа Лорки. Написана Лоркою у 1936 році, за декілька місяців до своєї трагічної загибелі в серпні того року. Незакінчена. Ця п'єса мала стати заключною частиною трилогії, де в кожній мало йтися про чергову історію жінки, яка стала причиною кривавої розправи. Автор, який жінку сприймав за Всесвіт, а чоловіка вважав лише його тлом, на той час уже був відомим. Перша частина трилогії — «Криваве весілля» — не сходила з іспанської сцени, другу — «Єрма» — розкритикували через зазіхання на іспанський уклад.
Дія п'єси відбувається на півдні Іспанії в Андалусії. Дійство розпочинає смерть, якою воно і завершується. Сюжет про долю та світогляд деспотичної матері — самої Бернарди Альби — та її п'яти неодружених доньок. Про світогляд пересічної людини загалом, про данину традиціям і забобонам, про мораль, справжню та видиму, про життєві орієнтири.
Зміст |
Дійові особи [ред.]
- Бернарда Альба — 60 років
- Марія Хосефа, її мати — 80 років, божевільна
- Ангустіас — стара діва у віці 39 років
- Магдалена — 30 років
- Амелія — 27 років
- Мартирій — 24 роки
- Адела — 20 років
Сюжет [ред.]
Ця п'єса про Тиранію і Свободу, Людину та Долю, Життя і Смерть.
Багата господиня Бернарда поховала свого другого чоловіка і впевнено верховодить налагодженим століттями ритуалом. П'ятьом дочкам Бернарди не дано зажити повсякденним життям — не встигають закінчитися поминки, як вона заявляє: "Вісім років, поки не закінчиться траур, в цей будинок і вітру не буде доступно. Вважайте, що вікна та двері цеглою закладені ".
Позбавивши дочок можливості любити і бути коханими, Бернарда позбавила їх можливості брати участь у житті. Старші доньки Бернарди вже не здатні вступити у відкриту і безкомпромісну боротьбу. Вони егоїстичні, боязкі, лицемірні. Молодша ж дочка, Адела, ще молода, і отрута моральних приписів, які панують в будинку, не встигла вбити в дівчині здорову моральну природу. «Я хочу на повітря!» — Це вигук Адель пояснює і виправдовує її бунт проти тиранії матері, бунт, в якому вважає за краще померти, але не підкоритися …
Ця п'єса ідейно перегукується з драмою О. М. Островського «Гроза» (1860 р.), створеною майже за 80 років до «Бернарди Альби». (Бернарда Альба -Кабаниха, Адела-Катерина, і т. д.).
Відомі постановки [ред.]
- 8 березня 1945 — перша постановка п'єси в Буенос-Айресі.
- 1988 рік — Таганрозький драматичний театр ім. А. П. Чехова
- 13 травня 2006 року — Саратовський державний академічний театр драми імені І.А. Слонова, постановка М. Глухівської [1].
- Постановка Московського театру музики і драми Стаса Наміна
Відомі екранізації [ред.]
- 1957 — Дім Бернарди Альби ( de: Bernarda Albas Haus), Німеччина, режисер Франц Петер Вірт de: Franz Peter Wirth
- 1960 — Дім Бернарди Альби, Мексика
- 1963 — Дім Бернарди Альби, Нідерланди
- 1964 — Дім Бернарди Альби, Норвегія
- 1974 — Дім Бернарди Альби, Мексика, режисер Джуліо Кастільо (Julio Castillo), в ролі Аделі — Офеліна Медіна en:Ofelia Medina
- 1982 — Дім Бернарди Альби, Мексика, режисер Густаво Алатрісте en: Gustavo Alatriste
- 1987 — Дім Бернарди Альби, США, режисер Маріо Камю en: Mario Camus, в ролі Адель — Анна Белен en: Ana Belén
- 1999 — Дім Бернарди Альби, Куба, режисер Belkis Vega
Музичні твори [ред.]
Опера Гельмута Ерінга і Ірис тер Шіпхорст (1999)
