Дім Бернарди Альби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дім Бернарди Альби — знаменита п'єса Федеріко Гарсіа Лорки. Написана Лоркою у 1936 році, за декілька місяців до своєї трагічної загибелі в серпні того року. Незакінчена. Ця п'єса мала стати заключною частиною трилогії, де в кожній мало йтися про чергову історію жінки, яка стала причиною кривавої розправи. Автор, який жінку сприймав за Всесвіт, а чоловіка вважав лише його тлом, на той час уже був відомим. Перша частина трилогії — «Криваве весілля» — не сходила з іспанської сцени, другу — «Єрма» — розкритикували через зазіхання на іспанський уклад.

Дія п'єси відбувається на півдні Іспанії в Андалусії. Дійство розпочинає смерть, якою воно і завершується. Сюжет про долю та світогляд деспотичної матері — самої Бернарди Альби — та її п'яти неодружених доньок. Про світогляд пересічної людини загалом, про данину традиціям і забобонам, про мораль, справжню та видиму, про життєві орієнтири.

Дійові особи[ред.ред. код]

  • Бернарда Альба — 60 років
  • Марія Хосефа, її мати — 80 років, божевільна
  • Ангустіас — стара діва у віці 39 років
  • Магдалена — 30 років
  • Амелія — 27 років
  • Мартирій — 24 роки
  • Адела — 20 років

Сюжет[ред.ред. код]

Ця п'єса про Тиранію і Свободу, Людину та Долю, Життя і Смерть.

Багата господиня Бернарда поховала свого другого чоловіка і впевнено верховодить налагодженим століттями ритуалом. П'ятьом дочкам Бернарди не дано зажити повсякденним життям — не встигають закінчитися поминки, як вона заявляє: "Вісім років, поки не закінчиться траур, в цей будинок і вітру не буде доступно. Вважайте, що вікна та двері цеглою закладені ".

Позбавивши дочок можливості любити і бути коханими, Бернарда позбавила їх можливості брати участь у житті. Старші доньки Бернарди вже не здатні вступити у відкриту і безкомпромісну боротьбу. Вони егоїстичні, боязкі, лицемірні. Молодша ж дочка, Адела, ще молода, і отрута моральних приписів, які панують в будинку, не встигла вбити в дівчині здорову моральну природу. «Я хочу на повітря!» — Це вигук Адель пояснює і виправдовує її бунт проти тиранії матері, бунт, в якому вважає за краще померти, але не підкоритися …

Ця п'єса ідейно перегукується з драмою О. М. Островського «Гроза» (1860 р.), створеною майже за 80 років до «Бернарди Альби». (Бернарда Альба -Кабаниха, Адела-Катерина, і т. д.).

Відомі постановки[ред.ред. код]

Відомі екранізації[ред.ред. код]

Музичні твори[ред.ред. код]

Опера Гельмута Ерінга і Ірис тер Шіпхорст (1999)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]