Діно Де Лаурентіс
| Діно Де Лаурентіс | |
| Dino De Laurentiis | |
 |
|
| Ім'я при народженні: | Agostino De Laurentiis |
| Дата народження: | 8 серпня 1919 |
| Місце народження: | Торре-Аннунціата, Кампанія |
| Дата смерті: | 10 листопада 2010 (91 рік) |
| Місце смерті: | Лос-Анджелес, США |
| Громадянство: |  Італія,  США |
| Професія: | актор, продюсер |
| Кар'єра: | 1940—2007 |
| Напрямок: | неореалізм |
| Нагороди: | «За заслуги перед Італійською Республікою», «Оскар» (2001) |
| IMDb: | ID 0209570 |
| Dino De Laurentiis Company | |
Діно Де Лаурентіс (англ. Dino De Laurentiis; *8 серпня 1919 — †10 листопада 2010, Лос-Анджелес) — американський продюсер італійського походження, один з найавторитетніших діячів італійського та світового кінематографу, видатний представник італійського неореалізму — напряму в кіномистецтві, основними принципами якого були натурні зйомки і звернення до життя низів.
Почавши свою кінокар'єру актором, він уже в 1940 році знайшов себе у продюсерстві й випустив перший фільм «Останній бій» режисера П'єро Баллеріні. За довгі роки роботи в кіно він став продюсером близько 150 картин.
Де Лаурентіс продюсував всесвітньо відомі неореалістичні стрічки, в тому числі за участю своєї дружини, зірки італійського кіно Сільван Мангано — зокрема, «Гіркий рис». Він брав участь у створенні фільмів «Гіркий сміх» (1948) режисера Джузеппе де Сантіса, «Де свобода?» (1954) Роберто Росселліні, «Велика війна» (1959), де зіграли легендарні актори Альберто Сорді та Вітторіо Гассман. Картина «Велика війна» виграла «Золотого лева» на кінофестивалі у Венеції. Крім того, великий успіх принесла Діно де Лаурентісу його спільна з Федеріко Фелліні робота над фільмами «Дорога» та «Ночі Кабірії». Обидві стрічки отримали «Оскара» у номінації «найкращий іноземний фільм».
Починаючи з 1960-х років діяльність де Лаурентіса виходить за межі Італії. Він працює з такими провідними європейськими режисерами як Лукіно Вісконті («Сторонній»), П'єр Паоло Пазоліні («Чаклунки»), Інгмар Бергман («Зміїне яйце»), Жан-Люк Годар («Божевільний П'єро»), Роже Вадим («Барбарелла»), Сергій Бондарчук («Ватерлоо»), Ельдар Рязанов («Неймовірні пригоди італійців у Росії») і Мілош Форман («Регтайм»).
Переїхавши до США, Де Лаурентіс спродюсував такі знамениті фільми, як «Три дні Кондора», «Кінг-Конг», «Конан-варвар» і «Армія темряви». Він займався екранізацією багатьох романів Стівена Кінга і всіх фільмів про Ганнібала Лектера за винятком «Мовчання ягнят».
Останньою картиною Де Лаурентіса стала «Територія незайманості», що вийшла 2007-го.
У 1996 році Діно став кавалером Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою». У 2001-му він удостоївся почесного «Оскара».
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Діно Де Лаурентіс |
- Dino De Laurentiis Company офіційний сайт
- Діно Де Лаурентіс на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Помер легендарний кінопродюсер Діно де Лаурентіс
- Who Was Dino De Laurentiis? – слайдшоу журналу Life
