Діоксини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Dioxin-2D-skeletal.svg
2,3,7,8-тетрахлордибензо-p-діоксин
Температура плавлення
320-325 °C
Токсичність
Пацюки, LD50 0,022 мг/кг (перорально)

Діоксини - велика група хлорованих вуглеводнів.

Безбарвні кристали, нерозчинні у воді.

Хімічно дуже інертні.

Дуже стійки сполуки, з тривалим часом напіврозпаду.

Оскільки розчиняються жирами, то мають здатність до біоакумуляції, тобто до накопичення в організмі.

Діоксини, які можна назвати "екологічним брудом", є побічними продуктами, які утворюються при синтезі деяких гербіцидів, при виробництві целюлози, при електролізних процесах отримання нікелю і магнію, литті сталі та міді, переплавці лому заліза, при виробництві алюмінію, а також у процесах нафтопереробки, при спалюванні хлоровмісних сполук, спалюванні автомобільного мастила та бензину, сміття тощо. Забруднюють довколишнє середовище.

Усі діоксини є високотоксичними, а "лідер" цієї групи – 2,3,7,8-тетрахлордибензо-p-діоксин – за токсичністю переважає такі отрути, як синильна кислота, стрихнін, кураре, поступаючись лише ботулінічному, стовбнячному та дифтерійному токсинам.

Його гранично допустима концентрація - 10−12 грама (0,0000000000001 г!) на кілограм речовини або літр рідини.

Розрахункова смертельна доза діоксину для людини становить 70 мкг/кг маси тіла.

Синтез[ред.ред. код]

Синтез діоксину

Поширення в біосфері[ред.ред. код]

У біосфері діоксин швидко поглинається рослинами, сорбується ґрунтом і різними матеріалами, де практично не змінюється під впливом фізичних, хімічних і біологічних факторів середовища. Завдяки здатності до утворення комплексів, він міцно зв'язується з органічними речовинами ґрунту, взаємодіє із залишках загиблих ґрунтових мікроорганізмів також з відмерлими частинами рослин. Період напіврозпаду діоксину в природі перевищує 10 років. Таким чином, різні об'єкти навколишнього середовища є надійними сховищами цієї отрути.

Подальша поведінка діоксину в навколишньому середовищі визначається властивостями об'єктів, з якими він зв'язується. Його вертикальна і горизонтальна міграції в ґрунтах можливі тільки для ряду тропічних районів, де в ґрунтах переважають водорозчинні органічні речовини. У ґрунтах решти типів, що містять нерозчинні у воді органічні речовини, він міцно зв'язується у верхніх шарах і поступово накопичується в залишках загиблих організмів. З ґрунтів діоксин виводиться переважно механічним шляхом.

Проведені аналізи ґрунтів деяких районів Південного В'єтнаму вказують на порівняно невеликий вміст діоксину в поверхневих шарах і на його появу в концентрації до 30 частин на трильйон (30 ppt) у глибинних частинах ґрунту. Це свідчить про те, що фізичне та механічне перенесення в умовах тропіків сприяє ефективному розсіюванню отрути в природі. Однак це не єдиний шлях міграції діоксину в біосфері. Існує ще перенесення цієї отрути по ланцюгах харчування, який сприяє його постійному накопиченні в районах максимального споживання заражених їм продуктів харчування, тобто концентрування в густонаселених районах.