Діонкунда Траоре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Діонкунда Траоре
Dioncounda Traoré
Діонкунда ТраореDioncounda Traoré

Президент Малі
Нині на посаді
На посаді з 7 квітня 2012
Прем'єр-міністр   Модібо Діарра
Джанго Сіссоко
Попередник Амаду Саного (Голова Національного комітету з відновлення демократії і держави)

Голова Національних Зборів Малі
Попередник Ibrahim Boubacar Keita

Народився 23 лютого 1942(1942-02-23) (72 роки)
Каті, Французький Судан
Політична партія «Альянс за демократію в Малі — Панафриканська партія за свободу, солідарність і справедливість»
Професія математик

Діонкунда Траоре (народився 23 лютого 1942 в Каті) - малійський політик та математик, міністр у 1992-1997 роках, голова партії «Альянс за демократію в Малі — Панафриканська партія за свободу, солідарність і справедливість» з 2000 року. Президент Національної Асамблеї від 3 вересня 2007 року. Після перевороту, президент з 12 квітня 2012 року до 4 вересня 2013.

Біографія[ред.ред. код]

Діонкунда Траоре народився в 1942 році в місті Каті, де також почав свою освіту. У 1961 році він закінчив середню школу, ліцей Террассон де Фужер в Бамако. У 1962, вивчав річний курс російської мови в Москві. У 1964-1965 роках навчався на факультеті механіки і математики в Московському університеті, а потім у 1965 — 1970 роки на факультеті наук алжирського університету M’Hamed Bougara Boumerdes. У 1970 — 1973 рік навчався в аспірантурі математики. За цей час він також викладав у Вищій школі в Алжирі . З 1973 — 1975, був асистентом на факультеті наук, Університета M’Hamed Bougara Boumerdes. У 1995-1997, отримав докторський ступінь в Університеті Ніцци - Софії Антиполіс у чистій математиці[1].

У 1977, повернувся в Малі, де влаштувався на роботу в якості професора коледжу навчання Вищої нормальної школи в Бамако (1977-1980). У свою профспілкову діяльність був заарештований і поміщений у в'язницю режимом президента Муси Траоре[2].

У 1982, став професором математики в середній школі Ecole Nationale d'Ingénieur (ENI) в Бамако. У 1991-1992, виконував функції його директора. На початку 90-х років вступив до діючої в підпіллі політичного руху Альянс за демократію в Малі-Африканської партії за солідарність і справедливість (Alliance pour la Démocratie en Mali-Parti Pan-Africain pour la Liberté, la Solidarité et la Justice, ADEMA-PASJ), що протистояла політиці президента Траоре[1]. Після повалення Траоре в результаті військового перевороту в березні 1991 року були організовані в країні в наступному році вільні парламентські і президентські вибори, в яких перемогла ADEMA[2]. У 1992 — 1993, займав посаду міністра державного управління, праці і модернізації управління. У 1993 — 1994 роки був державним міністром і міністром оборони, а у 1994 — 1997, державний міністр і міністр закордонних справ[1].

У 1997 році став депутатом Національних Зборів в окрузі Нара. Протягом строку дії парламенту (1997 — 2002) був головою парламентської фракції ADEMA-PASJ. У жовтні 2000 року він був обраний головою партії. На виборах в липні 2002 року, втратив місце в парламенті. У наступні вибори в червні 2007 року знову увійшов до його складу. 3 вересня 2007 він був обраний головою Національних зборів, отримавші 111 з 145 голосів. 30 липня 2011 номіновано партією як кандидат на президентських виборах, призначених до перевороту на 29 квітня 2012[1].

З початком перевороту в Малі, 21 березня 2012 наніс візит в Буркіна-Фасо. Військова хунта на чолі з капітаном Амаду Саного оголосила про призупинення дії всіх установ республіки, в тому числі Національних зборів і захоплення влади в країні. Рішення діяло до 6 квітня 2012 року, під тиском з боку ЕКОВАС і наступу туарегів на півночі Малі, хунта погодилася на передачу влади в руки цивільних осіб. Згідно з угодою, Траоре зайняв посаду тимчасового президента, який відповідно до положень Конституції передбачає президентську владу сумісництво з посадою спікера. Його головним завданням було організувати вільні вибори по всій країні протягом 40 днів[3][4].

7 квітня 2012 він повернувся в Малі, заявивши, що його першочерговим завданням буде створення нових державних інститутів для врегулювання ситуації на півночі країни[4][3]. 12 квітня 2012 був офіційно приведений до присяги в якості тимчасового президента країни[5][6]. 21 травня 2012 в результаті нападу протестувальників на президентський палац в Бамако, Діонкунда був побитий до втрати свідомості, отримав черепно-мозкову травму і був доставлений до лікарні. Троє нападників було вбито силами безпеки[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г «Biographie» (fr). dioncoundapresident.com. Процитовано 2012-03-28. 
  2. а б «Mali - Présidentielle 2012 : Dioncounda Traoré, favori malgré lui» (fr). jeuneafrique.com. 19 października 2011. Архів оригіналу за 2013-08-23. Процитовано 2012-03-28. 
  3. а б «Mali junta sees civilian government "in days"» (en). Reuters. 7 kwietnia 2012. Архів оригіналу за 2013-08-23. Процитовано 2012-04-08. 
  4. а б «Mali junta says power transfer 'within days'» (en). aljazeera.com. 7 kwietnia 2012. Архів оригіналу за 2013-08-23. Процитовано 2012-04-08. 
  5. «New Mali leader Dioncounda Traore warns rebels of war» (en). BBC News. 12 kwietnia 2012. Архів оригіналу за 2013-08-23. Процитовано 2012-04-15. 
  6. «Interim Mali leader promises vote, anti-rebel fight» (en). Reuters. 12 kwietnia 2012. Архів оригіналу за 2013-08-23. Процитовано 2012-04-15. 
  7. «Prezydent Mali pobity do nieprzytomności przez demonstrantów» (pl). wp.pl. 22 kwietnia 2012. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-05-2w.