Діонісіос Соломос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Діонісіос Соломос

Діонісіос Соломос (* 19 квітня 1798, Закінф,— † 21 лютого 1857, Керкіра) — один з фундаторів новогрецької поезії, автор національного гімну Греції «Гімн про волю».

Біографія[ред.ред. код]

Видатний грецький поет Діонісіос Соломос народився в аристократичній родині (мав титул графа) на Іонічних островах: в місті Закінф на однойменному острові. 1808 року приїхав до Італії для отримання вищої освіти; закінчив юридичний факультет у Павії. Перші вірші (ще в студентські роки) писав італійською мовою. В них він оспівував вільнолюбний дух греків, використувуючи символіко-алегоричні засоби. Йому пророкували велике майбутнє в італійському письменстві, та й сам він планував пов’язати своє життя з Італією, але 1818 року приїхав на острів Закінф у особистих справах і вирішив назавжди залишитися на батьківщині. Разом з іншими діячами Іонійських островів він підписав меморандум англійському королеві з вимогою скасувати кабальні умови британського протекторату й одночасно вступив до лав підпільної організації «Φιλική Εταιρεία» (1821).

Бюст Діонісоса Соломоса, Афіни

Він починає писати новогрецькою мовою, оспівує боротьбу греків за незалежність. Виступав за утвердження народної мови — дімотіки. На той час більшість діячів грецького національного відродження вважала, що «повернення до коренів» сприятиме натхненню у визвольних змаганнях, а тому нове письменство має використовувати або давньогрецьку мову, або принаймні кафаревусу — наближений до давньогрецької варіант розмовної мови. Проте живою мовою — дімотікою — вже було створено героїчні народні пісні, нею писали революційні діячі попереднього періоду Рігас Фереос та Антоніос Мартелаос. І Соломос обирає народну мову замість архаїзованої, незрозумілої ширшим масам (при цьому він не цурається й давньогрецької: вона для нього — засіб глибшого розуміння новогрецької та одне з джерел її збагачення). Фактично Соломос став творцем літературної новогрецької мови. Свої погляди на це він виклав у трактаті «Діалог» («O Διάλογος», 1824), який називають його «мовним заповітом».

Першим таким твором вважають вірш «Ксантула» («Ξανθούλα»), що, як і більшість ранніх поезій Соломоса, став народною піснею, а перший його великий твір, написаний народною мовою у травні 1823,— «Гімн про Волю» («Ύμνος εις την Ελευθερίαν», інший варіант перекладу назви — «Ода Свободі») — присвячено національно-визвольній боротьбі грецького народу. Цю оду було натхнено переможною ходою грецької революції. Відразу ж її було перекладено італійською, французькою, англійською та іншими мовами. У 1865 перші строфи «Гімну про Волю» (на музику Ніколаоса Мандзароса) були прийняті національним гімном Греції.

Темі народної боротьби присвячена також поема «Ода на смерть Байрона» («Ποίημα Λυρικό εις το θάνατο του Λορδ Μπάϊρον», 1824) і лірико-філософська поема «Вільні в облозі» («Ελεύθεροι Πολιορκημένοι»), над якою поет працював усе життя (від 1826). В романтичній поемі «Ламброс» («Ο Λάμπρος»), подібно до поем Байрона, людина кидає виклик богові, звинувачуючи його в потуранні несправедливості. Цю поему він писав протягом 1823–1833 років, але, як і майже всі його великі твори, вона лишилася незакінченою.

Серед менших за обсягом поетичних творів Соломоса слід, крім вже згаданої «Ксантули», відзначити вірш «Загибель Псар» («Η καταστροφή των Ψαρών», 1824). У ньому відтворено один із трагічних епізодів грецьких визвольних змагань.

В прозі, крім згаданого «Діалогу», визначним твором є сатира «Жінка із Закінфу» («Η Γυναίκα της Ζάκυνθος»; написана у двадцяті роки XIX століття, але опублікована лише 1927). Тут автор глузує з грецьких реакціонерів.

Пізні твори Соломоса — «Грецький корабель» («La navigella greca»), «Сапфо» («Saffo»), «Мати гречанка» («La madre greca») та ін. — написано італійською мовою, але і в них використано мотиви грецького фольклору.

Джерела[ред.ред. код]

  • Діонісіос Соломос [біографічна довідка] // Новогрецька література. Антологія. Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2008, с. 9.
  • Я. Мочос. Соломос, Дионисиос // Краткая литературная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1972, т. 7, стлб. 61—62.
  • Велика радянська енциклопедія

Переклади українською[ред.ред. код]

  • «Загибель Псар», «Гімн Волі» (уривок), «Ксантула», «Тиша» (перекладач всіх текстів — О. Пономарів) — у антології «Новогрецька література» (див. вище).