Дітріх Букстегуде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єдиний портрет Букстегуде, що дійшов до нашого часу на картині Йоганнеса Форгута, 1674.
Фрагмент тієї ж картини, де зображено людину, яку раніше вважали Букстегуде, проте останні дослідження спростовують цю гіпотезу[1].

Ді́тріх Букстегу́де (нім. Dieterich Buxtehude, дан. Diderik Buxtehude) (1637 (?) — 9 травня 1707) — німецький органіст і композитор датського походження епохи бароко. Є одним з творців північнонімецької органової школи.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився імовірно в Гельсингборзі або, за іншими даними, в герцогстві Гольштейн, обидва тоді належали Данії. У (1660-1668) працював органістом в Гельсінгборзі, в 1657-1658 - в Ельсінорі, а потім, починаючи з 1668 — в церкві Святої Марії в Любеку.

З 1673 року Букстегуде організовував вечірні музичні вистави (Abendmusik), які залучали музикантів зі всієї Німеччини і проводились у церкві до 1810 року. 1705 року на такий вечір завітав Й. С. Бах, пройшовши для цього пішки близько 400 км з Арнштадту.

Коли Букстегуде познайомився з Бахом та Генделем, він був уже старий та збирався відійти від справ. Він запропонував замінити його на посаді відразу обом музикантам, поставивши лише за умову, що його наступник одружиться на його старшій дочці, Анні Маргариті, проте ані Бах, ані Гендель не зголосилися на цю пропозицію.

Творчість[ред.ред. код]

Букстегуде є одним з творців північнонімецької органової школи, і мав суттєвий вплив на творчість Йоганна Себастьяна Баха. У своїх інструментальних творах звертається до протестантського хоралу. Окрім того, на стиль вокальної музики цього композитора мала певний вплив тогочасна італійська музична традиція[2].

Значна частина робіт музиканта була втрачена. Зокрема, були втрачені ораторії Букстегуде, які, ймовірно, слугували орієнтиром для Й. С. Баха. Твори, що збереглися, зібрані у каталозі Buxtehude-Werke-Verzeichnis (скорочено BuxWV), їх налічують 275, зокрема:

  • вокальні твори (1-135):
    • кантати (1-112);
    • інші, в тому числі 8 арій, 3 мотети, меса, 2 канони і т. д. (113—135);
  • Органні композиції (136—225):
    • прелюдії, токата, канцони, канцонети, шансони, пассакалія, фуги (136—176)
    • хоральні прелюдії та Магніфікат (177—224)
    • Канцонетта (225)
  • Клавірні твори (226—251)
    • 19 п'єс (226—244)
    • куранти з варіаціями, п'ять арій з варіаціями, 7 втрачених сюїт (245—251)
  • Камерна музика (252—275)
    • 7 сонат, тв. 1 (видається близько 1694) для скрипки, віоли да гамба і basso contionuo
    • 7 сонат, тв. 2 (виданий 1696) для скрипки, віоли да гамба і basso contionuo
    • 10 сонат для різних складів і basso contionuo

Примітки[ред.ред. код]

  1. із аглійськомовної сторінки про композитора
  2. Buxtehude Dietrich // Mała encyklopedia muzyki / гол. ред. St.fan Sledziński. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968

Посилання[ред.ред. код]