Діяльність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Людська діяльність — процес (процеси) активної взаємодії суб'єкта з об'єктом, під час якого суб'єкт задовольняє будь-які свої потреби, досягає мети. Діяльністю можна назвати будь-яку активність людини, якій вона сама надає деякий сенс. Діяльність характеризує свідому сторону особистості людини (на відміну від поведінки).

Приміром, якщо людина йде по пустелі і потіє від спеки, це не діяльність, це рефлекторна дія. Але якщо ця людина — актор, що знімається в рекламі дезодоранту, і в даній сцені він повинен спітніти, тому що так написано в сценарії, потіння стає для нього цілком осмисленим дією і тому перетворюється в діяльність.

Діяльність можна розділити на етапи. Можна виділити в якості етапів

  • Процес залучення в діяльність,
  • Процес цілепокладання
  • Процес проектування дій,
  • Процес здійснення дій,
  • Процес аналізу результатів дій і порівняння їх з поставленими цілями.

Число і зміст етапів, які різні дослідники виділяють в діяльності, визначається виключно завданнями і цілями дослідника. Моделі діяльності в цьому випадку будуються з міркувань зручності, корисності і достатності.

Першим в радянській психології автором і розробником різнорівневої концепції організації поведінки, Психології діяльності, психології особистості і психологічної теорії розвитку суб'єкта в діяльності і в спілкуванні, яка розвивалася пізніше С. Л. Рубінштейном, В. С. Мерліном і А. М. Леонтьєвим, був М. Я. Басов.

Учасники Московського логічного гуртка і Московського методологічного гуртка (Г. П. Щедровицький та інші) розробили системодумкодіяльну методологію (СМД-методологію) — категоріальний апарат для досліджень, організації та управління системами мислення і діяльності.

Типи діяльності по відношенню суб'єкта до реалізованого об'єкту[ред.ред. код]

Типи діяльності виділяються за типами відношення суб'єкта до світу об'єктів, реалізованих в цих формах діяльності:

  • Практична діяльність спрямована насамперед на перетворення світу згідно з поставленими людиною цілями.
  • Пізнавальна діяльність служить цілям розуміння об'єктивних законів існування світу, без якого неможливе виконання практичних завдань.
  • Естетична діяльність, пов'язана зі сприйняттям і створенням творів мистецтва, передбачає трансляцію (передачу) значень, які визначаються ціннісними орієнтаціями того чи іншого соціуму і індивіда.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Людвіг фон Мізес, «Людська діяльність»
  2. Носкова О. Г. Діяльність
  3. Петровський А. В. Особистість. Діяльність. Колектив. М.: Политиздат. — 1982. — 255 с.
  4. Подолець В. В. Соціальна діяльність як вища форма самоорганізації матеріальних систем / / Самоврядування в суспільстві: походження, суть, розвиток. Дис. … Канд. філос. наук. — Л.: ЛГУ — 1988. — 179 с.
  5. Подолець В. В. Самоорганізація, діяльність і проблеми людини / / Нове розуміння філософії: проблеми і перспективи. — М.: РАН. −1993. — С. 116–118.
  6. Подолець В. В. Діяльність як соціальна форма самоорганізації / / Російська ідея та ідея глобалізації. — 1993.
  7. Подолець В. В. Російська ідея та ідея глобалізації / / Філософія, людина, цивілізація: нові горизонти XXI століття. Частина I. — Саратов: ТОВ видавництво «Наукова книга». — 2004. — С. 171–175.


Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.