Е

Літера Е
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й	Ј
К	Л	Љ	М	Н	Њ	О
П	Р	С	Т	Ћ	Ќ	У
Ў	Ф	Х	Ц	Ч	Џ	Ш
Щ	Ъ	Ы	Ь	Э	Ю	Я
Неслов'янські літери
Ӑ	Ӓ	Ә	Ӛ	Ӕ	Ғ	Ӷ
Ҕ	Ӗ	Ҽ	Ҿ	Ӂ	Җ	Ӝ
Ҙ	Ӟ	Ӡ	Ӥ	Ӣ	Ӏ	Ҋ
Қ	Ҟ	Ҡ	Ӄ	Ҝ	Ӆ	Ӎ
Ҥ	Ң	Ӊ	Ӈ	Ӧ	Ө	Ӫ
Ҩ	Ҧ	Ҏ	Ҫ	Ҭ	Ӳ	Ӱ
Ӯ	Ү	Ұ	Ҳ	Һ	Ҵ	Ӵ
Ҷ	Ӌ	Ҹ	Ӹ	Ҍ	Ӭ
Застарілі літери
Ҁ	Ѹ	Ѡ	Ѿ	Ѻ	Ѣ	ІА
Ѥ	Ѧ	Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ
Ѳ	Ѵ	Ѷ
Літери кирилиці

Е — сьома літера українського та інших слов'янських алфавітів. Є в усіх алфавітах, створених на слов'яно-кириличній і латинській графічній основі. За формою накреслення веде початок від «гражданського шрифту», де її було запроваджено замість кириличної. В сучасній українській мові нею позначають голосний звук переднього ряду середнього підняття. В наголошеній позиції вимовляється як е (мед, темно), а в ненаголошеній — близько до и (веселий — весело, село — села). Приголосні перед е не пом'якшуються. Для передачі м'якості приголосного перед е використовують букву є.

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1045	0415	002025	00000100 00010101
	Мала	1077	0435	002065	00000100 00110101
ISO 8859-5	Велика	181	B5	265	10110101
	Мала	213	D5	325	11010101
KOI-8	Велика	229	E5	345	11100101
	Мала	197	C5	305	11000101
Windows-1251	Велика	197	C5	305	11000101
	Мала	229	E5	345	11100101

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.