Ебергард Гопф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ебергард Хопф)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ебергард Гопф
англ. Eberhard Frederich Ferdinand Hopf
Ім'я при народженні нім. Eberhard Frederich Ferdinand Hopf
Народився 17 квітня 1902(1902-04-17)
Зальцбург, Австрія
Помер 24 липня 1983(1983-07-24) (81 рік)
Блумінгтон, Індіана, США
Країна Австрія Австрія, Третій Рейх Третій Рейх, США США
Діяльність математик, тополог, викладач університету, астроном
Alma mater Університет у Берліні
Галузь Математика, Астрономія, Фізика
Заклад Массачусетський технологічний інститут (1931—1936), Університет у Лейпцигу (1936—1942), Університет у Мюнхені (1944—1947), Університет Індіани (1949-1983)
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Ерхард Шмідт і Issai Schurd
Відомі учні Альберт Шефер
Аспіранти, докторанти Dietrich Morgensternd[1]
Albert Charles Schaefferd[1]
Kasturi Lal Arorad[1]
Edward Daire Conway IIId[1]
Muppinaiya Nagarajd[1]
Dennis Mercer Neadd[1]
Dominic Anthony Paoluccid[1]
P. Ramankuttyd[1]
Членство Саксонська академія наук
Саксонська академія наук
Баварська академія наук
Відомий завдяки: ергодична теорія
теорія біфуркацій
диференціальна геометрія
Родичі Johannes Wolfd[2]
Нагороди

Ебергард Фредерік Фердинанд Гопф (англ. Eberhard Frederich Ferdinand Hopf; 17 квітня 1902, Зальцбург — 24 липня 1983, Блумінгтон) — математик та астроном, один із засновників ергодичної теорії та піонер теорії біфуркацій. Був професором Лейпцизького і Мюнхенського університетів. З 1948 року працював у США.

Праці Гопфа відносяться до теорій диференціальних рівнянь з частковими похідними, інтегральних рівнянь, де одне із рівнянь назване рівнянням Вінера-Гопфа, топології, варіаційних розрахунків та інших розділів математики. Гопфу також належить монографія «Ергодична теорія», що присвячена спектральній теорії динамічних систем. Дослідження відбувались також в області астрофізики.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався Гопф у Німеччині, де у 1926 році отримав ступінь доктора фізико-математичних наук. У 1929 році захистив докторську дисертацію з математичної астрономії в університеті Берліна. В 1930 році отримав стипендію Фонду Рокфеллера для вивчення класичної механіки разом із Джорджем Біркгофом у Гарварді в Сполучених Штатах Америки.

До Кембриджа він приїхав у жовтні 1930, проте офіційно працював не на математичному факультеті Гарвардського університету, а в Гарвардській обсерваторії, де продовжував займатись вивченням математичних та астрономічних тем, зокрема топологією та ергодичною теорією. Вивчав теорію вимірювання та інваріантні інтеграли в ергодичній теорії. Важливим внеском Гопфа у цей період стало рівняння Вінера-Гопфа, розроблене разом із Норбертом Вінером, яке описувало радіаційну рівновагу зірок. Рівняння ще й досі використовується в електротехніці та геофізиці.

14 грудня 1931 року, завдяки Вінеру, Гопф став доцентом кафедри математики Массачусетського технологічного інституту, де працював до 1936 року. Цього ж року отримав запрошення від університету у Лейпцигу на посаду професора. У результаті цього разом із дружиною повернувся до Німеччини.

У 1940 році був запрошений на міжнародний конгрес математиків як доповідач, проте цей з'їзд було скасовано у зв'язку із початком Другої світової війни. Важливою подією стало опублікування книги «Ергодична теорія» у 1941 році, у якій Гопф провів детальний аналіз цього наукового напряму. В 1944 Гопф був призначений професором Мюнхенського університету, де пропрацював до 1947. Згодом повернувся до США, де у 1949 році отримав громадянство. У цьому ж році став професором Університету Індіани і займав цю посаду аж до виходу на пенсію в 1972.

Гопфу не пробачили переїзду до нацистської Німеччини у 1936 році, тому більша частина його робіт приписувалась іншим авторам чи просто ігнорувалась. Прикладом цього стало замовчування авторства Гопфа у дискретному варіанті рівняння Вінера-Гопфа, яке на даний час називається «фільтром Вінера».

Помер 24 липня 1983 року у Блумінгтоні, Індіана у віці 81 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • http://www-history.mcs.st-andrews.ac.uk/Biographies/Hopf_Eberhard.html [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  • Богомолов А. Н. Математики, механики. — К. : Наукова думка, 1983. — 638 с.
  • Бородин А. И., Бугай А. С. Биографический словарь деятелей в области математики. — К. : Радянська школа, 1979. — 605 с.
  1. а б в г д е ж и Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. https://books.google.cat/books?id=8TOqgRLbpaQC — С. xv.