Евгемеризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Евгемери́зм — учення філософа-утопіста Евгемера (гр. Euhemeros), що жив при дворі македонського династа Кассандра (кінець IV ст. до н. е.). Він написав твір «Святе письмо» («Hiera anagraphe»), який у латинському перекладі Еннія названо «Священною історією». Історико-релігійні погляди Евгемера збігаються з матеріалістичним світоглядом деяких істориків та філософів Греції класичної епохи. Евгемер розповідає, що під час своїх подорожей він бачив на острові Панхаї біля берегів Аравії старовинне святилище Зевса; у святилищі був золотий стовп з написами, які, нібито, накреслив сам Зевс. Із написів Евгемер довідався про родовід Зевса, одного з нащадків першого володаря землі Урана. П'ять разів об'їхав Зевс усю землю й помер на Криті, де мешканці показували його гробницю. Про інші божества Евгемер теж говорить як про людей, що після смерті були піднесені до рівня богів за свої подвиги й заслуги. Відбита в грецьких міфах послідовна зміна правлінь Урана, Кроноса й Зевса була для Евгемера тільки фантастичним відтворенням спогадів народу про зміни земних добродійників людства. Таке раціоналістичне тлумачення міфологічних образів, а разом з ними й початків політеїстичної релігії дістало назву евгемеризм. Приклади евгемеризмів зустрічаємо в грецькій літературі задовго до Евгемера, що лише підсумував поодинокі спроби зведення богів та героїв до рівня смертних. Згідно з таким тлумаченням, Атлант, який на плечах тримав небо, обертається на мудрого астронома; бог вітрів Еол — на досвідченого мореплавця, одноокий Поліфем — на хитруна, про розум якого символічно свідчить єдине око посеред чола і т. д. Міфи й оповіді про богів та героїв набирають вигляду ймовірних повістей про звичайних смертних. Виклад засад еевгемеризму знаходимо також в «Історичній бібліотеці» письменника I ст. до н. е. Діодора Сицилійського. Евгемер знайшов активну підтримку в християнських апологетів Лактанція, Авґустина й інших, для яких він викривав бездоказовість язичницького багатобожжя.

Евгемеризм — герменевтична теорія тлумачення міфів, згідно з якою релігія виникла з культу померлих або живих «великих людей». Прихильники евгемеризму вважають, що міфологія і релігія є результатом сакралізації історії. Відповідно до цієї теорії, боги та інші міфологічні персонажі- це фантастично проінтерпретовані реальні особистості, а міфи - трансформовані історичні оповідки. Евгемеризм не обовязково пов'язаний із пізнішою раціоналістичної критикою міфологічних і релігійних уявлень. Виникнення евемеризму як учення традиційно пов'язується з ім'ям давньогрецьгоко філосмофа Евгемера (бл.340-бл.260 рр. до н. е.). Народжений у добу античності евгемеристичний погляд на міфологію та релігію, переживши розквіт у часи раннього християнства і в добу Середньовіччя, зберігся до нашого часу і справив відчутний уплив на становлення релігієзнавства як науки.

Джерело[ред.ред. код]

Антична література : навч. посіб. / Ковбасенко Ю. І. — 2-ге вид., розшир. та доповн. — К.: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2012. — 248 с.