Евгеосинкліналь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Евгеосинкліна́ль — внутрішня, найбільш рухлива і насичена продуктами магматизму частина геосинклінальної системи, на відміну від зовнішніх, менш рухливих міогеосинклінальних зон (див. міогеосинкліналь), що примикають до платформ. Виділена німецьким геологом Гансом Штілле (1940).

Евгеосинкліналь звичайно довгасті у вигляді лінійних зон і тягнуться на сотні і тисячі км. Нижні частини їх стратиграфічного розрізу складені, як правило, офіолітами, верхні — уламковими товщами ґрауваккового складу, флішем, рифогенними вапняками, що асоціюють з вулканічними породами андезитового складу. Розвиток евгеосинкліналей завершується утворенням складчастих зон з континентальною корою.

До евгеосинкліналей приурочені важливі корисні копалини: руди платини, хрому, заліза, міді, поліметалів, азбест.

Література[ред.ред. код]

Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.