Евени

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Евени
Эвен
Even women.jpg
Загальна кількість 19,2 тис. чол.
Найбільші розселення Росія:19 071 чол. (2002)
   [1]
Україна:104 чол. (2001)
Близькі етнічні групи Евенки, інші Тунгусо-манчжури
Мова Російська мова, евенська мова
Релігія Православ'я, також поширені елементи Шаманізму, Анімізму

Евени (самоназва — евен, застаріла назва — ламути) — корінний, малочисельний народ Сибіру. Близькі до евенків, належать до тунгусо-манчжурської мовної групи.

Історія[ред.ред. код]

Розселення тунгуських племен, що були предками для евенів і евенків з району озера Байкал по Східному Сибіру до Якутії, Чукотки і Камчатки почалося в 1-му тис. н.е. В процесі розселення евени включили частину юкагірів і коряків. Але в подальшому при розселенні предків якутів евени були частково асимільовані ними. Під впливом якутської мови сформувався західний діалект евенської мови. З приходом росіян і початку контактів з ними в XVII столітті евени зазнавали їх сильного впливу. З 20-х років ХХ ст. більшість евенів переходять до осідлості, серед них починає масово поширюватись російсько-евенська двомовність.

Розселення[ред.ред. код]

Чисельність за даними Всеросійського перепису населення 2002 року — 19 071 чоловік. Існує тенденція до її зростання, у 1989 році їх було 17,2 тисяч. Живуть локальными группами в Якутії (11 657 осіб), Магаданській області (2 527 осіб), Чукотському автономному окрузі (1 407 осіб), Камчатськім краї (2 530 осіб) і Охотському районі Хабаровського краю (1 272 осіб)[1].

Евенська лялька. Приморська область, Анадирський край. Початок ХХ ст.

Мова[ред.ред. код]

Головна стаття: Евенська мова

Говорять на евенській мові тунгусо-манчжурської мовної групи, алтайської родини мов. Дуже поширеною є російська мова, якою володіють практично всі евени. Евенською мовою послуговуються восновному представники старшого покоління, рідше середнього, серед молоді рівень знання рідної мови низький. Її восновному знають діти з багатодітних сімей в національних селищах або оленярських бригад.

Писеменість створена в 1932 році на латинській графічній основі, з 1937 — на основі російської абетки. До 1959 року в абетку вносились зміни. При цьому на практиці тривалий час для друк евенських текстів використовувались російська і якутська абетки. З кінця 1980-х — початку 1990-х років в всі евенські видання випускаються на єдиній графічній основі, затвердженій 1959 року.

Традиційні суспільні відносини[ред.ред. код]

Для евенів характерна мала сім'я. Існували патрілінійні екзогамні роди: Кукуюн, Мямяль, Дойда, Долган, Уяган, Дутки, Деллянкин та інші, що в свою чергу розділялися на територіальні підрозділи на чолі з виборними старостами, що представляли рід перед адміністрацією. Одне стійбище утворювали кілька споріднених і неспоріднених сімей. Шлюб супроводжувався сплатою калиму. Зустрічалось багатоженство, заручини малолітніх. Дружину могли брати в будь-якому роді, окрім власного, але перевага віддавалася роду матері. Був поширений звичай взаємодопомоги (німат), що зобов'язує мисливця віддавати частину здобичі сусідові.

Ресурси[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Асоціація корінних народів півночі Росії


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.