Егрегор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Егре́гор (дав.-гр. ἐγρήγοροι — «варта») — в окультних давніх і новітніх релігійних рухах а також теоріях — «душа», «стани», «ментальний конденсат», який породжують думки й емоції людей; відтак егрегор набуває самостійного буття.

Вважається, що егрегори мають реліквії, пам'ятні речі та інші предмети, які, на переконання самих людей, допомагають їм в різний спосіб або, навпаки, несуть нещастя, прокляття. Сила і довговічність егрегора залежить від узгодженості і чисельності групи.

Теорію егрегора не визнає офіційна наука, хоча й не може заперечити факт їх існування.

Ближчим за все в офіційній науці є поняття мем.

Етимологія[ред.ред. код]

Вважається, що слово «егрегор» було запозичена з грецького тексту Септуагінти, де воно згадується в «Плачі Єремії», 4:14.

Крім того, слово вживається в грецьких текстах Книги Еноха та Книги Ювілеїв.

Історія використання[ред.ред. код]

Поняття егрегора є одним з понять теософії. У своїх працях його охоче використовували Папюс та інші дослідники. В окультизмі егрегор — істота, наділена квазірозумом.

За рахунок існування, за окультною термінологією, одночасно в астральному та ментальному плані, воно здатне на найпростіші логічні операції з емоціями і почуттями людей.

З погляду біоенергоінформатики «егрегор» — енерго-інформаційно-тимчасова структура, яка виникає за співспрямованих дій групи людей, які об'єднані спільним прагненням.

Постулюється наявність різних егрегорів: релігійних, родоплемінних, кланових, магічних орденів, деяких філософських учень, творчих шкіл, колективів, які тривало та цілеспрямовано співпрацюють, соціальних течій тощо.

У рамках такого об'єднання людей передбачається взаємний розвиток егрегора й індивідуумів через обмін інформацією, енергіями, що сприяє розвитку гіпотетичного «колективного розуму».

Загалом же егрегор можна охарактеризувати, як якесь породження думок групи людей, чинне незалежно від кожного з членів групи, а можливо, і від всієї групи в цілому.

На поч. ХХ ст. французький окультист-самоучка Франсуа Менон у роботі «Загальний нарис з теорії еґреґорів» виділяв шість т.зв. «Глобальних егрегорів», або сил, породжених думками людей про їсні категорії буття й здатних управляти людськими життями в глобальному аспекті. Серед цих сил він виділяв «Добро» та «Зло», «Життя» й «Смерть», «Порядок» і «Хаос». Ця теорія, проте, не отримала широкого розголосу (книга Менона вийшла дуже невеликим накладом), ставши надбанням кількох невеликих таємних товариств.

Вимова[ред.ред. код]

Іноді можна зустріти вимову слова з наголосом на третьому складі (егрего́р), однак правильною вимовою є наголос на другому складі!

Примітки[ред.ред. код]