Едвард Гріг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Е́двард Гагеруп Гріг
Edvard Hagerup Grieg
Edvard Grieg (1888) by Elliot and Fry - 02.jpg
Е́двард Гагеруп Гріг у 1876 році
Народився 15 червня 1843(1843-06-15)
Берген
Помер 4 вересня 1907(1907-09-04) (64 роки)
Берген
Відомий композитор
Дружина Ніна Гагеруп

Е́двард Гаґеруп Ґріґ (норв. Edvard Hagerup Grieg; *15 червня 1843, Берген, Норвегія — †4 вересня 1907, там же) — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької професійної композиторської школи.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Бергені. Батько майбутнього композитора, Александр Гріг, працював на поважній державній посаді[1]. Мати, Гезіна Гагеруп (Gesine Judithe Hagerup), була піаністкою і вчителькою музики. Саме вона дала йому першу музичну освіту. Згодом, у 18581862 роках Гріг навчався у Лейпцизькій консерваторії (з 15 років). Тут він вчився як піаніст і композитор (у Карла Рейнеке).

У 1863 р. Гріг їде у Копенгаген (Данія). Тут він знайомиться із норвезьким композитором, автором національного гімну Рікард Нурдроком (Rikard Nordraak, 1842—1866), і бере участь у створенні музичної спілки «Евтерпа». Тут Гріг виступає як диригент, піаніст, композитор. Концерти спілки, де брав участь Гріг, відвідували представники тогочасної інтелігенції, зокрема Ганс Крістіан Андерсен, який дав високу оцінку таланту Гріга[1]. В цей час Гріг починає плідно працювати як композитор, і пише фортепіанну сонату (op. 7), сонату для скрипки й фортепіано (op. 8), «Гуморески» для фортепіано, увертюру «Восени» (op. 11), романси (зокрема на слова Ганса Крістіана Андерсена). У 1866 він написав похоронний марш у пам’ять про композитора Рікарда Нурдрока, який тоді покинув цей світ.

У 1867 Гріг повернувся на батьківщину, де певний час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло). Тут він також продовжує компонувати музику, виступає як піаніст, веде педагогічну діяльність. у 1867 засновує Норвезьку музичну академію і Музичну спілку (згодом — Філармонічне товариство). Тут він пише, зокрема, фортепіанний концерт (1868), перший зошит «Ліричних п’єс» для фортепіано (1867).

Суттєву підтримку композитору здійснював Ференц Ліст. У 1870 Гріг певний час перебуває у Римі, де зустрічається зі Лістом, і знайомиться із тамтешніми музичними діячами й концертними програмами[2]. На батьківщину Гріг повертається у тому ж році.

З 1874 отримував пожиттєву державну стипендію, що дозволило йому глибше зосередитися на творчості. У 18741875 пише знамениту музику до драми «Пер Ґюнт» Генріка Ібсена, яка згодом була перероблена як дві оркестрові сюїти, Баладу для фортепіано, струнний квартет. Певний час Гріг живе у рідному Бергені, де, зокрема, займається організацією музичного життя і певний час (1880–1882) є диригентом філармонії.

Протягом наступних років Гріг гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі й Угорщині і втішався великою повагою як за кордоном, так і в рідній країні. У 1888 він зустрівся у Лейпцигу з П.І. Чайковським, який високо оцінив його музику. Гріг став почесним доктором Кембриджського і Оксфордського університетів; був обраний у члени Інституту Франції й Берлінської академії. В 1898 Гріг організував у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав великий успіх. У 1903 він записав свої фортепіанні п'єси на 78-rpm грамофонні платівки; ці історичні записи були перевидані на LP та CD і, незважаючи на низьку технічну якість, дають уявлення про високу артистичну майстерність музиканта.

Помер Гріг у рідному місті Бергені, де і похований неподалік свого будинку — «Тролльхаугена».

Творчість[ред.ред. код]

Могила Е.Гріга у скелі поблизу Тролльхаугена

Гріг був композитором яскравого національного типу. У його творчості переважають малі, переважно ліричні інструментальні форми, у яких і написано більшість його фортепіанних і оркестрових п'єс, а також пісенний жанр. Десять зошитів Ліричних п'єс для фортепіано (Lyriske Stykker, 1867—1901) — вершина творчості композитора. Пісні Гріга, яких налічується понад 240, написані здебільшого для дружини композитора Ніни Гагеруп, чудової співачки, яка іноді виступала із чоловіком у концертах. Також Гріг є автором ряду камерно-інструментальних циклів, зокрема трьох скрипкових сонат (ор. 8, фа мажор, 1865; ор. 13, соль мінор, 1867; ор. 45, до мінор, 1886—1887), віолончельної сонати ля мінор (ор. 36, 1882) і струнного квартету соль мінор (ор. 27, 1877—1878).

Серед найвідоміших творів Гріга — фортепіанний концерт і музика до драми Ібсена «Пер Гюнт» (Peer Gynt, 1876). Вона спочатку писалась для фортепіанного дуету, але пізніше була оркестрована й зібрана у дві сюїти, що складаються з невеликих характерних п'єс (ор. 46 й 55). Серед творів, які, як і музика до Пер Гюнта, існують у двох версіях (фортепіанної (у чотири руки) й оркестрової) — концертна увертюра "Восени" (І Ho"st, ор. 11, 1865; нова оркестровка — 1887), три оркестрові п'єси з музики до трагедії Б. Бернсона Сігурд Хрестоносець (Sigurd Jorsalfar, ор. 22, 1879; ор. 56, 1872, друга редакція — 1892), Норвезькі танці (ор.35, 1881) і Симфонічні танці (ор. 64, 1898). Аранжування найвідоміших мелодій Гріга були використані в популярній опереті «Пісня Норвегії» (1940 роки), заснованій на історії життя композитора.

Аудіо[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 4872 Гріг — астероїд, названий на честь композитора[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Музична енциклопедія, М., 1973—82
  2. Hesterhall Harold. Edvard Grieg [Електронний ресурс]. — URL: http://www.mnc.net/norway/GRIEG.HTM
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]