Едвард Емерсон Барнард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едвард Емерсон Барнард
EdwardEmersonBarnard.jpg
Народився 16 грудня 1857(1857-12-16)
Нашвілл, Теннессі
Помер 6 лютого 1923(1923-02-06) (65 років)
Вільямс-Бей, Вісконсин
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів астрономія
Заклад Єркська обсерваторія
Відомий завдяки: Зоря Барнарда, астрофотографія
Нагороди Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1897), Медаль Кетрін Брюс (1917)

Едвард Емерсон Барнард (англ. Edward Emerson Barnard; 16 грудня 1857, Нашвілл, Теннессі6 лютого 1923, Вільямс-Бей, Вісконсин) — американський астроном, член Національної академії наук США.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Нашвіллі (штат Теннессі). Систематичної освіти не здобув. З дитячих років працював фотографом, в 1883-1887 вчився і працював в університеті Вандербілта в Нашвіллі. У 1888-1895 — співробітник Лікської обсерваторії, з 1895 — професор практичної астрономії університету Чикаго і астроном Єркської обсерваторії.

Був одним з найвидатніших астрономів-спостерігачів свого часу. Захопившись астрономією, в 1876 придбав 5-дюймовий телескоп, за допомогою якого виявив дві нові комети (1881 VI і 1882 III). За допомогою 6-дюймового телескопа університету Вандербілта відкрив ще сім нових комет і кілька туманностей. У 1883 незалежно від інших відкрив протисяяння і після тривалих спостережень цього явища зумів в 1918 правильно пояснити його природу. За допомогою 36-дюймового рефрактора Лікської обсерваторії відкрив (1892) візуально п'ятий супутник ЮпітераАмальтею, спостереження якого надзвичайно важкі з-за слабкості його блиску і близькості до планети.

Систематичне фотографування неба, що проводилося Барнардом в Лікській обсерваторії, поклало початок широкому застосуванню фотографії в астрономії. Він отримав перші чудові фотографії Чумацького Шляху, зоряних скупчень, тисячі фотографій комет, по яких виконав обширні дослідження форм кометних хвостів. Виявив ще сім комет, причому остання з них, 1892 V, була першою кометою, відкритою фотографічним шляхом. Під час спостереження затемнення кільцем Сатурну одного з супутників Сатурну — Япета відмітив, що супутник не став невидимим і продовжував освітлювати Сонцем; це послужило доказом того, що кільце Сатурну не є суцільним, а складається з окремих частинок.

Серед інших робіт Барнарда слід зазначити відкриття і вивчення змінних, нових, подвійних зірок, спостереження Ероса для визначення астрономічної одиниці. Склав каталог 182 темних туманностей в Чумацькому Шляху і за його межами, показав, що темні туманності є хмарами матерії, що поглинає світло, а не проміжками між зоряними хмарами, як вважали з часів В. Гершеля. Відкрив зірку, що має найбільший власний рух, — 10"/рік; її називають зіркою Барнарда.

Деякі важливі спостереження, виконані Барнардом, були можливі лише завдяки унікальній гостроті його зору. Він відкрив планетарну туманність, дуже близько розташовану до Меропи, одній з найяскравіших зірок в скупченні Стожари; через декілька місяців після спалаху Нової Візничого 1891 виявив навколо цієї зірки туманність, що освітлювала світловою хвилею від нової. У 1916 відкрив туманну оболонку, яка утворилася і розширювалася навколо нової зірки, що спалахнула в 1901 в сузір'ї Персея. Виконав дуже точні мікрометричні вимірювання діаметрів планет і трьох найбільших астероїдів.

Нагороди[ред.ред. код]

Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1897), премія Ж.Ж.Ф.Лаланда (1892), медаль Д.Ф.Араго (1893) і П.Ж.С.Жансена (1900) Паризької АН, премія ім. П.Ж.С.Жансена Французького астрономічного товариства (1906), медаль ім. К. Брюс (1917) і володар трьох медалей, що присуджується за дослідження комет, Тихоокеанського астрономічного товариства.

Посилання[ред.ред. код]