Едвард Сепір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едвард Сепір
Edward Sapir.jpg
Едвард Сепір в 1910 році
Народився 26 січня 1884(1884-01-26)
Лауенбург, тодішня Німеччина, зараз Польща
Помер 4 лютого 1939(1939-02-04) (55 років)
Нью-Гейвен, Коннектикут
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів мовознавство
Alma mater Колумбійський університет
Відомі учні Бенджамін Ворф, Мері Гаас, Морріс Сводеш
Відомий завдяки: гіпотеза Сепіра-Ворфа

Едвард Сепір (англ. Edward Sapir, 26 січня 1884 — 4 лютого 1939) — американський мовознавець і етнолог.

Біографія[ред.ред. код]

Сепір народився 26 січня 1884 р. в Лауенбурзі (тоді в складі Німеччини, нині — місто Лемборк в Польщі) в єврейській родині, що походила з Литви. Удома розмовляли мовою їдиш. У 1889 році родина виїхала до США. З 1901 до 1904 Сепір студіював германістику та індоєвропеїстику в Колумбійський університет. Магістерську роботу присвятив теорії Йоганна Готфрида Гердера про походження мови. У цей час познайомився зі своїм майбутнім вчителем етнологом і мовознавцем Францем Боасом, який зацікавив його індіанськими мовами. З 1910 до 1925 р. був керівником етнографічного відділу Канадської геологічної служби в Оттаві. З 1927 до 1931 р. був професором Чиказького університету, з 1931 р. викладав в Єльському університеті. Член Американської академії мистецтв і наук (з 1930), президент Американського лінгвістичного (з 1933) і Антропологічного (1938) товариств.

Сепір помер 4 лютого 1939 р. в Нью-Хейвені (Коннектикут).

Наукові зацікавлення[ред.ред. код]

Як науковий співробітник Каліфорнійського університету (1907—1908), займався описом кількох індіанських мов заходу США (чінукські мови, мови яна, такелма, вішрам, часта-коста тощо), застосовуючи до них ті ж суворі методи аналізу, що використовуються при дослідженні індоєвропейських і семітських мов. Після недовгого перебування в університеті Пенсільванії завідував антропологією в Геологічній службі Канади (1910—1925). У цей період центральне місце в його дослідженнях займали нутка (мова індіанців північно-західного узбережжя) і атапаскська мова. Пізніше він займався навахо, хупа, юті та іншими мовами, а також провів цілий ряд широкомасштабних порівняльних досліджень.

У своїй праці Тимчасова перспектива в аборигенної культурі Америки (Time Perspective in Aboriginal American Culture, 1916) Сепір оригінальним чином використовував лінгвістичні дані з метою історичної реконструкції.

Глибоке знання порівняльно-історичних даних дозволило йому встановити генетичну спорідненість різних мов Центральної і Північної Америки в роботі «Central and North American Languages» (1929), в якій він переконливо звів більшість із відомих тоді 75 груп в шість великих макросімей. У сферу його інтересів входили індоєвропейські мови, зокрема індоєвропейська фонологія, а також проблема міжнародних мов. У книзі «Мова» (Language, 1921) Сепір показав, що кожна мова характеризується основними структурами, які визначають наявність в даній мові специфічних звуків, слів і граматичних особливостей; ці структурні риси мови-предка є причиною подібного розвитку мов-нащадків (концепція "дрейфу ").

У період роботи в Чиказькому (1925—1931) і Єльському університетах Сепір зацікавився психологічними аспектами аналізу мови. Як голова Відділення антропології і психології в Національній науково-дослідній раді (1934—1935), сприяв проведенню важливих лінгво-психологічних досліджень. На думку Сепіра, мова, культура та особистість зливаються в єдине ціле; мова — це «символічний ключ до поведінки», тому що досвід інтерпретується насамперед через призму конкретної мови і найбільш відкрито проявляється у взаємозв'язку мови й мислення. Велика кількість статей і його семінар у Єльському університеті «Вплив культури на особистість» не тільки привернули увагу антропологів до індивіда в його культурному середовищі, а й мали помітний вплив на теорію психоаналізу.

Лінгвістичні досягнення[ред.ред. код]

Сепір був одним з найбільших і найвпливовіших лінгвістів першої половини XX століття, йому належать піонерські досягнення в лінгвістичній типології, фонології, соціолінгвістиці. Досліджував індіанські мови Північної Америки, висунув низку гіпотез про їхній генетичний зв'язок. Його роботи вплинули на американський дескриптивізм, а в другій половині століття активно використовувалися і представниками функціонального і генеративістського напряму.

У своїх працях Сепір висловлював ідеї, близькі до «гіпотези лінгвістичної відносності», яку потім найбільш послідовно сформулював Бенджамін Лі Ворф. Тому ця гіпотеза відома під назвою гіпотеза Сепіра-Ворфа.

Вибрані праці[ред.ред. код]

Монографії[ред.ред. код]

Вибрані есе і статті[ред.ред. код]

  • Sapir, Edward (1907). «Preliminary report on the language and mythology of the Upper Chinook». American Anthropologist (9). с. 533–544. 
  • Sapir, Edward (1910). «Some fundamental characteristics of the Ute language». Science (31). с. 350–352. doi:10.1126/science.31.792.350. 
  • Sapir, Edward (1911). «Some aspects of Nootka language and culture». American Anthropologist (13). с. 15–28. 
  • Sapir, Edward (1911). «The problem of noun incorporation in American languages». American Anthropologist (13). с. 250–282. 
  • Sapir, Edward (1915). «The Na-dene languages: a preliminary report». American Anthropologist (17). с. 765–773. 
  • Sapir, Edward (1917). «Do we need a superorganic?». American Anthropologist (19). с. 441–447. 
  • Sapir, Edward (1924). «The grammarian and his language». The American Mercury (1). с. 149–155. 
  • Sapir, Edward (1924). «Culture, Genuine and Spurious». The American Journal of Sociology 29 (4). с. 401–429. doi:10.1086/213616. 
  • Sapir, Edward (1925). «Memorandum on the problem of an international auxiliary language». The Romanic Review (16). с. 244–256. 
  • Sapir, Edward (1925). «Sound patterns in language». Language (1). с. 37–51. 
  • Sapir, Edward (1931). «The function of an international auxiliary language». Psyche (11). с. 4–15. Архів оригіналу за 2009-10-28. 
  • Sapir, Edward (1936). «Internal linguistic evidence suggestive of the Northern origin of the Navaho». American Anthropologist (38). с. 224–235. 
  • Sapir, Edward (1944). «Grading: a study in semantics». Philosophy of Science (11). с. 93–116. 
  • Sapir, Edward (1947). «The relation of American Indian linguistics to general linguistics». Southwestern Journal of Anthropology (1). с. 1–4. 

Листування[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Koerner, E. F. K. Edward Sapir: Appraisals of his life and work. — John Benjamins, 1985. ISBN 978-90-272-4518-2.
  • Cowan, William New perspectives in language, culture, and personality: Proceedings of the Edward Sapir Centenary Conference (Ottawa, 1–3 October 1984). — John Benjamins, 1986. ISBN 90-272-4522-3.
  • Leslie Spier, A. Irving Hallowell u. Stanley S. Newman (Hrsg.): Language, Culture and Personality. Essays in Memory of Edward Sapir. Edition Sapir Memorial Publication Fund. University of Utah Press, Salt Lake City 1960.
  • Swadesh М., Edward Sapir, «Language», 1939, v. 15, № 2; Voegelin С. F., Edward Sapir, в кн.: Portraits of linguists, ed. by T. Sebeok, v. 2, Bloomington — L., 1966.
  • Edward Sapir: Appraisals of His Life and Work. Ed. Konrad Koerner. Philadelphia: John Benjamins, 1984. Збірник спогадів та критичних (переважно схвальних) статей учнів та колег Сепіра.
  • The Collected Works of Edward Sapir. Ed. William Bright. Berlin: Mouton de Gruyter, 1990. Volume IV - антропологічні праці, Volumes V, VI - праці про індіанські мови.
  • Edward Sapir: Linguist, Anthropologist, Humanist. Regna Darnell. Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1990. ISBN 978-0-520-06678-6. (на сьогодні найкраща біографія Сепіра з детальним аналізом його діяльності як етнолога)
  • Гухман М. М., Э. Сепир и «этнографическая лингвистика», «Вопросы языкознания», 1954, № 1.

Посилання[ред.ред. код]