Едвард Теллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Edward Teller
EdwardTeller1958.jpg
Народився 15 січня 1908(1908-01-15)
Будапешт, Австро-Угорщина
Помер 9 вересня 2003(2003-09-09) (95 років)
Стенфорд, Каліфорнія, США
Місце проживання США США
Громадянство Угорсько-Американське
Національність угорець
Галузь наукових інтересів Фізик-(теоретик)[1]
Alma mater Університет Карлсруе
Лейпцизький університет
Науковий керівник Вернер Гайзенберг
Відомі учні Чженьнін Янг
Лінкольн Вульфенштейн
Маршал Розенблат
Чарльз Крічфілд
Відомий завдяки: Ефект Яна-Теллера
воднева бомба
Нагороди Премія Харві (1975)
Edward Teller (later years).jpg

Е́двард Те́ллер (англ. Edward Teller, угор. Teller Ede) (1908 — 2003) — американський фізик угорського походження, безпосередній керівник робіт зі створення американської водневої бомби.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 15 січня 1908 року в Будапешті. Навчався у Вищій технічній школі в Карлсруе, в МюнхенськомуАрнольда Зоммерфельда та Лейпцігскому університетах (у Вернера Гейзенберга. В останньому в 1930 захистив докторську дисертацію (PhD). До 1935 працював в Лейпцигу, Геттінгені, Копенгагені, Лондоні. У 1934 отримав Рокфеллерівську стипендію, працював в Н. Бора в Данії. У 1935 емігрував до США. У 1935—1941 був професором фізики університету Джорджа Вашингтона. У 1941, отримавши американське громадянство, увійшов до складу дослідницької групи по створенню атомної бомби (працював в Колумбійському та Чикагському університетах, а також у Лос-Аламосскій лабораторії). У 1946—1952 Теллер — професор Чиказького університету, в 1953—1975 — професор Каліфорнійського університету в Берклі, з 1954 — директор знову організованої Ліверморскої радіаційної лабораторії ім. Лоуренса при Каліфорнійському університеті. Керівник програми зі створення водневої бомби (перше її випробування пройшло на Маршаллових островах 1 листопада 1952). З 1965 по 1958 Теллер був членом генерального консультативного комітету Комісії з атомної енергії США.

Теллер належав до тих американських вчених, які наполягали на необхідності забезпечення пріоритету США у сфері ядерних озброєнь. Він був проти заборони ядерних випробувань у трьох середовищах, виступав за створення більш ефективних і дешевих видів атомної зброї, що вражає ціль з мінімальним випадінням радіоактивних опадів, за розгортання лазерної зброї в космосі.

Крім робіт, пов'язаних з атомним озброєнням, Теллер займався дослідженнями в області квантової механіки, ядерної фізики, спектроскопії багатоатомних молекул, фізичної хімії, фізики космічних променів та елементарних частинок. Спільно з Г. Гамовим в 1936 сформулював правило відбору при β-розпаді, вніс внесок у теорію ядерних взаємодій. Незалежно від інших в 1947 довів існування мезоатомів. Спільно з М. Гольдхабером в 1948 передбачив резонансне розсіювання на ядрах (гігантський резонанс).

У 1962 Теллер був удостоєний премії Е. Фермі «за внесок в хімічну та ядерну фізику, за керівництво дослідженнями в області термоядерного синтезу і за зусилля щодо зміцнення національної безпеки». В 1975 залишив посаду професора Каліфорнійського університету. У 1982 виступив ініціатором проекту стратегічної оборонної ініціативи (СОІ).

Помер 10 вересня 2003 у Стенфорді (США, Каліфорнія).

На його честь названо астероїд 5006 Теллер[2].

Див. також[ред.ред. код]

Манхеттенський проект

Література[ред.ред. код]

Написана Теллером:

  • Our Nuclear Future; Facts, Dangers, and Opportunities (1958)
  • Basic Concepts of Physics (1960)
  • The Legacy of Hiroshima (1962)
  • Energy from Heaven and Earth (1979)
  • The Pursuit of Simplicity (1980)
  • Better a Shield Than a Sword: Perspectives on Defense and Technology (1987)
  • Conversations on the Dark Secrets of Physics (1991)
  • Memoirs: A Twentieth-Century Journey in Science and Politics (2001)

Книги про Теллера

  • William J. Broad, Teller's war: the top-secret story behind the Star Wars deception (Simon & Schuster, 1992).
  • Gregg Herken, Brotherhood of the bomb: the tangled lives and loyalties of Robert Oppenheimer, Ernest Lawrence (Henry Holt, 2002).
  • Peter Goodchild, Edward Teller: the real Dr. Strangelove (Harvard University Press, 2005).
  • Stanley A. Blumberg and Louis G. Panos. Edward Teller : giant of the golden age of physics; a biography (Scribner's, 1990)
  • Istvan Hargittai, Judging Edward Teller: a closer look at one of the most influential scientists of the twentieth century (Prometheus, 2010).

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Setting up Project Y: The Idea of Super Bomb» (google book). Critical assembly : a technical history of Los Alamos during the Opppenheimer years, 1943–1945 (вид. 1. publ.). Cambridge u.a.: Cambridge Univ. Press. 1993. ISBN 0-521-44132-3. Процитовано 27 December 2012. 
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.


Джерела[ред.ред. код]

  • Теллер Э., Латтер А.Р. Наше ядерное будущее. М., 1958 рос.
  • Теллер Э. и др. Физика высоких плотностей энергии. М., 1974 рос.




Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.