Едвард Теллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Edward Teller
англ. Edward (Ede) Teller
угор. Teller Ede
Народився 15 січня 1908(1908-01-15)
Будапешт, Австро-Угорщина
Помер 9 вересня 2003(2003-09-09) (95 років)
Стенфорд, Каліфорнія, США
Місце проживання США США
Країна Угорсько-Американське
Національність угорець
Діяльність фізик-ядерник, письменник-документаліст, викладач університету, фізик-теоретик, винахідник, фізик
Alma mater Університет Карлсруе
Лейпцизький університет
Галузь Фізик-(теоретик)[1]
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)
Чиказький університет
Геттінгенський університет
Науковий керівник Вернер Гайзенберг
Відомі учні Чженьнін Янг
Лінкольн Вульфенштейн
Маршал Розенблат
Чарльз Крічфілд
Аспіранти, докторанти Чженьнін Янг
Lincoln Wolfensteind[2]
Hans-Peter Dürrd[2]
Suresh V. Lawanded[2]
Boris Jacobsohnd[3]
Членство Національна академія наук США[4]
Угорська академія наук
International Academy of Quantum Molecular Scienced
Американська академія мистецтв і наук
AAAS[4]
Відомий завдяки: Ефект Яна-Теллера
воднева бомба
Батько Max Neufeldd
У шлюбі з Augusta H. Tellerd[5]
Нагороди
Автограф Файл:Підпис Едвард Теллер .svg

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Едвард Теллер у Вікісховищі

Е́двард Те́ллер (англ. Edward Teller, угор. Teller Ede; 15 січня 1908, Будапешт — 9 вересня 2003, Станфорд, Каліфорнія) — американський фізик угорського походження, безпосередній керівник робіт зі створення американської водневої бомби.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 січня 1908 року в Будапешті. Навчався у Вищій технічній школі в Карлсруе, в МюнхенськомуАрнольда Зоммерфельда) та Лейпцизькому університетахВернера Гейзенберга). В останньому закладі 1930 року захистив докторську дисертацію (PhD). У тому ж році він подружився з радянськими фізиками Георгієм Гамовим і Львом Ландау. Довічна дружба Теллера з чеським фізиком Георгом Плачеком також була дуже важливою для його становлення в науці. Саме Плачек організував 1932 року його річне перебування в Римі у Енріко Фермі, таким чином визначивши подальшу наукову кар'єру Теллера в ядерній фізиці[6]. 1930 року Теллер перебрався до Геттінгенського університету, у той час одного з найбільших світових центрів фізики завдяки присутності Макса Борна і Джеймса Франка.

Після того, як Адольф Гітлер став канцлером Німеччини в січні 1933 року, Німеччина стала небезпечною для євреїв, і Теллер виїхав з країни за допомогою Міжнародного комітету порятунку[7]. 1934 року отримав Рокфеллерівську стипендію, працював у Нільса Бора в Данії. 1935 року емігрував до США. У 1935—1941 роках працював професором фізики університету Джорджа Вашингтона разом з Георгієм Гамовим[8]. 1941 року, отримавши американське громадянство, увійшов до складу дослідницької групи зі створення атомної бомби (працював у Колумбійському та Чиказькому університетах, а також у Лос-Аламоській лабораторії). У 1946—1952 роках Теллер — професор Чиказького університету, в 1953—1975 роках — професор Каліфорнійського університету в Берклі, з 1954 року — директор щойно організованої Ліверморської радіаційної лабораторії ім. Лоуренса при Каліфорнійському університеті. Керівник програми зі створення водневої бомби (перше її випробування пройшло на Маршаллових островах 1 листопада 1952 року). З 1955 по 1958 рік Теллер був членом генерального консультативного комітету Комісії з атомної енергії США.

Теллер належав до тих американських вчених, які наполягали на необхідності забезпечення пріоритету США у сфері ядерних озброєнь. Він був проти заборони ядерних випробувань у трьох середовищах, виступав за створення ефективніших і дешевих видів атомної зброї, що вражала б ціль з мінімальним випадінням радіоактивних опадів, за розгортання лазерної зброї в космосі.

Крім робіт, пов'язаних з атомним озброєнням, Теллер займався дослідженнями в області квантової механіки, ядерної фізики, спектроскопії багатоатомних молекул, фізичної хімії, фізики космічних променів та елементарних частинок. Спільно з Джорджем Гамовим в 1936 році сформулював правило відбору при β-розпаді, вніс внесок у теорію ядерних взаємодій. Незалежно від інших в 1947 році довів існування мезоатомів. Спільно з Морісом Гольдхабером в 1948 році передбачив резонансне розсіювання на ядрах (гігантський резонанс).

У 1962 році Теллер був удостоєний премії Енріко Фермі «за внесок у хімічну та ядерну фізику, за керівництво дослідженнями в області термоядерного синтезу і за зусилля щодо зміцнення національної безпеки». У 1975 році залишив посаду професора Каліфорнійського університету. У 1982 році виступив ініціатором проєкту стратегічної оборонної ініціативи (СОІ).

Помер 10 вересня 2003 року в Стенфорді (Каліфорнія).

На його честь названо астероїд 5006 Теллер[9].

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Our Nuclear Future; Facts, Dangers, and Opportunities (1958)
  • Basic Concepts of Physics (1960)
  • The Legacy of Hiroshima (1962)
  • Energy from Heaven and Earth (1979)
  • The Pursuit of Simplicity (1980)
  • Better a Shield Than a Sword: Perspectives on Defense and Technology (1987)
  • Conversations on the Dark Secrets of Physics (1991)
  • Memoirs: A Twentieth-Century Journey in Science and Politics (2001)
  • Теллер Э., Латтер А. Р. Наше ядерное будущее. М., 1958 (рос.)
  • Теллер Э. и др. Физика высоких плотностей энергии. М., 1974 (рос.)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Setting up Project Y: The Idea of Super Bomb (google book). Critical assembly : a technical history of Los Alamos during the Opppenheimer years, 1943–1945 (вид. 1. publ.). Cambridge u.a.: Cambridge Univ. Press. 1993. ISBN 0-521-44132-3. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 27 грудня 2012.  {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  2. а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. (unspecified title)doi:10.1063/1.3034179
  4. а б NNDB — 2002.
  5. Augusta "Mici" Teller, Mathematician , Los Alamos, NMAtomic Heritage Foundation.
  6. Interview with Edward Teller, part 40. Going to Rome with Placzek to visit Fermi. Peoples Archive. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 листопада 2015. 
  7. Teller та Shoolery, 2001, с. 77–80.
  8. Teller та Shoolery, 2001, с. 118–120.
  9. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред. | ред. код]

  • William J. Broad, Teller's war: the top-secret story behind the Star Wars deception (Simon & Schuster, 1992).
  • Gregg Herken, Brotherhood of the bomb: the tangled lives and loyalties of Robert Oppenheimer, Ernest Lawrence (Henry Holt, 2002).
  • Peter Goodchild, Edward Teller: the real Dr. Strangelove (Harvard University Press, 2005).
  • Stanley A. Blumberg and Louis G. Panos. Edward Teller: giant of the golden age of physics; a biography (Scribner's, 1990)
  • Istvan Hargittai, Judging Edward Teller: a closer look at one of the most influential scientists of the twentieth century (Prometheus, 2010).