Едді Словік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едвард Дональд Словік
Edward Donald «Eddie» Slovik
EddieSlovik.jpg
Прізвисько Едді
Народився 18 лютого 1920(1920-02-18)
м. Детройт, штат Мічиган
Помер 31 січня 1945(1945-01-31) (24 роки)
село Сант-Марі-о-Мін, Франція
Країна США США
Рід військ піхота
Роки служби 19441945
Звання рядовий
Війни/битви Друга Світова війна
Інше розстріляний за дезертирство

Е́двард До́нальд Сло́вік (англ. Edward Donald «Eddie» Slovik; *18 лютого 1920 — †31 січня 1945) — американський солдат часів Другої світової війни, з часів громадянської війни єдиний солдат США, страчений за дезертирство.

Більш як двадцять одна тисяча солдат США були звинувачені в дезертирстві під час Першої та Другої світових воєн, сорок дев'ять з них засуджені до смерті, однак страчений був тільки рядовий Словік. Демонстративна відмова Словіка служити і ризикувати власним життям та страта за це набула розголосу у США і була відображена у кількох фільмах та романах.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки життя[ред.ред. код]

Едді Словік народився в польсько-американський родині в місті Детройт, штат Мічиган. Ще підлітком його арештовували кілька разів за дрібні правопорушення; перший раз, коли йому було ще дванадцять. Протягом кількох років, між 1932 і 1937, його арештовували за скоєння кількох крадіжок та пограбувань. У жовтні 1937 року він був засуджений до тюремного ув'язнення, але достроково відпущений у вересні 1938. Після чергової крадіжки і аварії автомобіля з двома друзями у стані сп'яніння Словіка знову запроторили до в'язниці в січні 1939 року.

У квітні 1942 Словіка знову звільнили достроково і він нарешті знайшов роботу у місцевій водопровідній компанії в місті Діарборн, Мічиган. Там він зустрів Антуанету Вісневську, з якою одружився 7 листопада 1942 року. Молоде подружжя мешкало з батьками Антуанетти. Кримінальне минуле Словіка призвело до того, що він був спочатку класифікований як непридатний для військової служби (так званий клас «4-F»), але незабаром після перших роковин одруження його класифікацію знову переглянули і змінили на клас «1-A», як гідного до військової служби. Таким чином Еді був мобілізований до армії США.

24 січня 1944 Едді Словіка було відряджено до бази Волтерс в Техасі для проходження військової служби. У серпні він разом з іншими був відісланий до діючої армії у Франції. До Європи Словік прибув 20 серпня, його прикріпили до роти «G» 109-го піхотного полку Армії США.

Дезертирство[ред.ред. код]

По дорозі до місця служби під час артилерійського обстрілу Словік та його товариш, рядовий Джон Танкі, ховалися на місцевості і відстали від свого підрозділу. Вранці вони натрапили на підрозділ канадської військової поліції, з яким залишилися наступні шість тижнів. Танкі написав до їхнього полку і пояснив причину їх відсутності перед поверненням до підрозділу 7 жовтня. Ніяких звинувачень проти обох солдат не було висунуто.

Наступного дня, 8 жовтня 1944 року, Едді Словік доповів командирові свого підрозділу, капітанові Ральфу Ґротте, що він «дуже боявся» служити у піхотному підрозділі і попросив перевести його до тилової служби. Едді також повідомив, що втече, якщо його знову призначать до піхотного підрозділу, і питав, чи це буде вважатися дезертирством. Капітан Ґротте підтвердив, що він буде звинувачений у дезертирстві, відмовив у проханні про переведення і відправив Едді назад до піхотного взводу.

9 жовтня рядовий Словік здався військовій поліції і зробив заяву, що «втече», якщо його знову відправлять на фронт. Під час допиту підполковником Росом Генбестом йому було запропоновано розірвати заяву і таким чином запобігти іншим звинуваченям. Від цієї пропозиції Словік відмовився і написав ще одного листа, у якому зазначав, що розумів свої дії і усвідомлював наслідки такого кроку.

Таким чином, Словіка було арештовано і запроторено до дивізійної військової тюрми. Дивізійний суддя, підполковник Генрі Саммер, знову запропонував Словікові можливість повернутися до свого підрозділу — у такому випадку звинувачення проти нього були б зняті. Він також запропонував йому перейти до іншого піхотного полку. Словік відхилив ці пропозиції, заявивши: «Я вже все вирішив. Відправляйте мене до військово-польового суду».

Військовий трибунал[ред.ред. код]

Очікувалося, що 28-ма дивізія повинна була розпочинати наступ і мала понести великі втрати. Це призвело до того, що деякі солдати вважали за краще сидіти у військовій в'язниці, ніж загинути у бою, і за таких обставин кількість дезертирств та інших злочинів в армії США значно зростала.

Едді Словіка було звинувачено в дезертирстві, в намаганні уникати ризику військової служби і відправлено до військового трибуналу 11 листопада 1944 року. Під час розгляду справи військовий прокурор, капітан Джон Ґрін, представив свідків, яким Словік зізнався у своєму намірі «втекти». Через адвоката захисту, капітана Едварда Вудза, Словік заявив, що відмовляється від свідчень на свій захист. Рішенням дев'яти членів суду Словіка було визнано винним і засуджено до смертної кари. Вирок суду розглядався і щоразу схвалювався дивізійними командирами різної інстанції.

9 грудня 1944 року рядовий Словік написав лист Верховному головнокомандувачеві союзних військ генералу Двайту Ейзенхауеру з проханням помилування. Проте, в цей час дезертирство в армії США ставало дедалі більшою проблемою і Ейзенхауер відмовив йому, підтвердив вирок суду і назначену дату виконання вироку — 23 грудня 1944 року.

Едді Словіка було розстріляно о 10:04 ранку 31 січня 1945 року біля французького села Сант-Марі-о-Мін. На той час йому було двадцять чотири роки.

Словіка поховали разом з іншими американськими солдатами, страченими за різні злочини, такі як вбивство і згвалтування. На їх чорних надгробках проставили номери замість імен, так що встановити ім'я захороненого було неможливо. У 1987, через сорок два роки після страти, тіло Словіка було перепоховане у Детройті, поруч з могилою його дружини Антуанетти, яка померла у 1979. Його дружина та інші неодноразово подавали прохання про реабілітацію Едді Словіка, але їм щоразу відмовляли.

Словік у культурі[ред.ред. код]

Демонстративна відмова Словіка жертвувати власним життям стала гучною справою у США і знайшла своє втілення у 1954 році у романі американського письменника Вільяма Бредфорда Гуї. На основі цієї книги був знятий кінофільм Страта рядового Словіка (англ. The Execution of Private Slovik), де в головній ролі у 1974 році знявся Мартін Шин.

Розстріл Словіка також зображений у фільмі Переможці (англ. The Victors). Ця справа також була згадана у декількох інших американських романах та п'єсах.

Посилання[ред.ред. код]