Едуард Бернштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едуард Бернштейн
Eduard Bernstein.jpg
Народився 6 січня 1850(1850-01-06)
Помер 18 лютого 1932(1932-02-18) (82 роки)

Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність політик
Партія СДПН Соціал-демократія (реформізм)

Едуард Бернштейн — німецький економіст, публіцист та політик, засновник реформістського (ревізіоністського) напрямку соціалізму, який став фундаментом для соціал-демократичної ідеології в її сучасному розумінні.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Народився у місті Шенеберг в родині єврейського походження. Трудову діяльність почав як банківський працівник, з 1878 року працював секретарем впливового прихильника соціалістів Гехберга (Höchberg), який спонсорував декілька соціалістичних газет.

Початок політичної діяльності[ред.ред. код]

До Соціал-Демократичної Партії Німеччини (СДПН) Едуард Бернштейн вступив вже у 22 роки. З 1881 р. він працює редактором видання «Sozialdemokrat» і швидко досягає визнання як впливовий теоретик. Був обвинувачений у образі імператора, через що тривалий час не міг повернутися до Німеччини (жив спочатку у Швейцарії, пізніше — в Британії). Під час проживання у Лондоні здружився з Фрідріхом Енгельсом . На початку — в середині 1890-х років Бернштейн працює над виданням творів Лассаля , Маркса та Енгельса (папери двох останніх йому залишив по заповіту Енгельс), пише біографію Лассаля. Протягом цього часу погляди Бернштейна відрізнялися найбільшою радикальністю.

Бернштейніанство[ред.ред. код]

Істотні зміни у поглядах сталися наприкінці 1890-х років. Протягом 1898–1902 р.р. Бернштейн друкує низку політичних та економічних праць, в яких відстоює докорінно відмінні від марксистських засади, часто — з прямою гострою критикою марксизму. Ці праці відразу створюють широкий резонанс і призводять до появи окремої «бернштейніанської» течії у соціалістичному русі. Після повернення в Німеччину працював у виданні «Sociahstische Monatshefte». 1902 року став депутатом рейхстагу (додаткові вибори), пізніше його неодноразово переобирали.

Ідеологічний вплив[ред.ред. код]

У книзі «Проблеми соціалізму та завдання соціал-демократії», яка вийшла 1899 року, він виступив як супротивник філософських та економічних доктрин марксизму. За Бернштейном суспільний розвиток веде до зменшення конфлікту між робітниками і капіталом, що ставить під сумнів пророцтва Маркса про олігархічну систему, суспільний катаклізм і, як наслідок — світову революцію. На противагу цьому пропонується еволюційний шлях поступової соціалізації суспільства. Як рецепти були запропоновані муніципалізація, лояльне робоче законодавство, демократизація самоврядування, в тому числі — громадського, співпраця класів(тоді як марксисти розглядали тільки їх боротьбу). Бернштейн при цьому не відкидає політичну та класову боротьбу: в багатьох ситуаціях його вимоги були радикальнішими за позицію марксистського крила партії. Наприклад, він рішуче підтримував генеральну стачку 1904 р.. На продовження критики марксового вчення Бернштейн протестує проти тези про те, ніби пролетар не має батьківщини.

« Повне знищення національних відмінностей - це мрія, при чому мрія некрасива  »
« Пора нарешті соціал-демократії [...] відверто стати тим, чим вона вже є дійсно: демократично-соціалістичною партією реформи  »

В брошурі «Wie ist wissenschaftlicher Socialismus möglich» (Берлін, 1901) Бернштейн відкидає науковий соціалізм як такий, доводить беззмістовність цього терміну. Ідеї доповнюються у книзі «Обриси з історії та теорії соціалізму». Остаточно якісно новий підхід у політичній стратегії соціалістів формулюється у вислові: «Мета — ніщо. Головне — рух», яка швидко стала крилатою. Цей вислів символізує готовність відмовитися від очікування ефемерного комунізму заради поступового і постійного руху вперед через більші чи менші соціальні та демократичні завоювання.[2]

Праці Бернштейна зустрічають жорсткий супротив марксистів. Різко проти нього у 1899 році виступає навіть відносний демократ Каутський . Конфлікт навколо ідей Бернштейна проходить на кількох партійних зборах підряд, де ревізіоністи перші роки були в меншості. Особливо жорстко на ідеї Бернштейна реагують російські марксисти. Плєханов пропонує виключити Бернштейна з партії (німецької!), низку статей з критикою ревізіонізму пише Ленін (який, тим не менш, любив цитувати Бернштейнові вислови). З іншого боку, ядром для поплічників Бернштейна від початку виступає журнал «Sociahstische Monatshere». Після Першої світової війни ідеї Бернштейна стають домінуючими у соціал-демократичному русі. Поштовхом стає остаточний розрив між соціал-демократами та комуністами у 1914–1918 р.р., спричинений конфліктом між державницьким пріорітетом у перших і революційним — у других. Помер Едуард Бернштейн у рідному місті у віці 82 років.

Примітки[ред.ред. код]