Едуард Гартман
Едуа́рд Га́ртман (нім. Karl Robert Eduard von Hartmann) (23 лютого 1842—6 червня 1906) — німецький філософ-ідеаліст. Основою сутності вважав абсолютно несвідоме духовне начало — світову волю («Філософія несвідомого»). В етиці розробляв концепцію песимізму (за А. Шопенгауером).
Зміст |
Погляди [ред.]
За Гартманом, Всесвіт — продукт несвідомої світової «волі» (розвиваючи вчення Артура Шопенгауера). У праці «Феноменологія моральної свідомості» (1879) Гартман закликав до позбавлення від трьох ілюзій, характерних для людського світогляду: ілюзії земного щастя, ілюзії потойбічного щастя і ілюзії досягнення щастя в результаті історичного розвитку. Згадувався Леніном в роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (ПСС, т. 18, с. 61, 302-304).
Основний же висновок Едуарда Гартмана - наступний:
Еволюція тягне за собою Всесвіт до знищення шляхом усвідомлення його нерозуму і недоцільності. [1]
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- Философский энциклопедический словарь/Под ред. Л. Ильичева и др. — М.: Сов. Энциклопедия, 1983.
- Философский словарь: Гартман (рос.)
