Едуард Джефрі Сміт Дербі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едуард Джефрі Сміт-Стенлі, граф Дербі
Edward Smith-Stanley, Earl of Derby
Едуард Джефрі Сміт-Стенлі, граф Дербі
Прапор
33-й Прем'єр-міністр Великої Британії
23 лютого 1852 року — 17 грудня 1852 року
Монарх: Вікторія
Попередник: Джон Рассел
Наступник: Джордж Гамільтон-Гордон Абердін
Прапор
36-й Прем'єр-міністр Великої Британії
20 лютого 1858 року — 11 червня 1859 року
Попередник: Генрі Джон Темпл Пальмерстон
Наступник: Генрі Джон Темпл Пальмерстон
Прапор
39-й Прем'єр-міністр Великої Британії
28 червня 1866 року — 25 лютого 1868 року
Попередник: Джон Рассел
Наступник: Бенджамін Дізраелі
 
Партія: Консервативна партія Великої Британії
Освіта: Крайст Черч
Народження: 29 березня 1799 року
Лондон
Смерть: 23 жовтня 1869 року
Батько: Едвард Сміт-Стенлі
Мати: Шарлотта Маргарет Торнбі
Дружина: Емма Кароліна Батл-Вілбрегем
Діти: Едуард Генрі Стенлі, 15-й граф Дербі
 
Автограф: Автограф

Едуа́рд Джордж Дже́фрі Сміт-Стенлі, 14-й граф Дербі (англ. Edward George Geoffrey Smith-Stanley, 14th Earl of Derby, 29 березня 1799 — 23 жовтня 1869) — британський державний діяч, 33-й, 36-й і 39-й прем'єр-міністр Великої Британії у 1852, з 1858 до 1859 та з 1866 до 1868 року. Донині залишається людиною, яка довше за всіх очолювала консервативну партію Великої Британії (з 1848 до 1868 року). Попри те, що він був главою уряду тричі (лише чотири людини, включаючи графа Дербі, очолювали кабінет три й більше разів), загальний термін, упродовж якого він був керівником уряду становить близько 4-х років, тобто менше за термін правління багатьох прем'єр-міністрів, які обирались тільки одного разу.

Біографія[ред.ред. код]

Майбутній лідер консерваторів народився в родині Едварда Сміта-Стенлі, 13-го графа Дербі, та Шарлотти Маргарет Торнбі. Освіту Едвард Стенли починав здобувати в Ітонському коледжі, потім він закінчив оксфордський коледж Крайст Черч. Політичну кар'єру він починав у партії вігів й був обраний від неї членом Палати громад у 1820 році. Після того як віги у 1830 році знову були допущені до формування уряду, зайняв пост Секретаря з ірландських питань в уряді Чарльза Грея. У 1833 році Стенлі був переміщений на більш значимий пост Державного секретаря з питань війни та колоній. Будучи за переконаннями досить консервативним вігом, Едуард Сміт-Стенлі залишив партію та вийшов зі складу уряду у 1834 році, після ухвалення акту про роздержавлення Церкви Ірландії.

Пішовши з партії вігів, Стенлі сформував політичну групу свого імені, яка характеризувалась поглядами, що знаходились між радикальним підходом вігів та консервативними поглядами торі. Однак опублікування Робертом Пілем «Тамвортського маніфесту» виявило, що позиції групи Едуарда Сміта-Стэнлі й Піля є досить близькими. Поступово група Стенлі влилась до консервативної партії, в результаті чого багато її членів стали міністрами у другому уряді Піля 1841 року, в тому числі й Стенлі, який знову отримав пост Міністра з питань війни та колоній. У 1844 році його батько підписав Заяву про акселерацію (англ. Writ of Acceleration)[1] Едуарда Стенлі, що робить його членом Палати лордів. У 1845 році суперечки з Пілем з приводу так званих «Хлібних законів» змусили Стенлі залишити й цей уряд. Однак, цього разу його ухід спричинив розкіл в партії, до Едуарда Сміта-Стенлі приєдналась значна частина консерваторів (серед яких був і Дізраелі).

У 1852 році в результаті кризи вігського кабінету Рассела, Едуард Сміт-Стенлі, який став після смерті батька (1851) графом Дербі, формує свій уряд меншості, який відзначався достатньо великою кількістю нових політичних фігур. В цьому уряді Бенджамін Дізраелі займав пост Канцлера казначейства. Упродовж свого першого терміну основним напрямком діяльності графа Дербі було врегулювання зовнішньополітичних проблем. Тим не менше, цьому кабінету Дербі—Дізраелі не вдалось набрати необхідну більшість в парламенті, й у грудні того самого року його було усунуто пілітсько[2]—вігською коаліцією, яку очолював Джордж Гамільтон-Гордон.

1858 рік дав Дербі шанс сформувати черговий уряд меншості знову з Дізраелі в якості Канцлера. Ключовою подією цього терміну стало встановлення прямого контролю Великої Британії над індійськими колоніями, внаслідок передачі державі всіх прав Британської Ост-Індської компанії. Однак і цей кабінет існував ледь більше року.

У 1866 році граф Дербі формує свій третій та останній кабінет, основним результатом діяльності кого був Акт 1867 року, що значно розширив виборчі права підданих Великої Британії. На початку 1868 року Едуард Сміт-Стенлі відійшов від справ, залишивши за наступника Дізраелі.

На його честь було названо місто Порт-Стенлі на Фолклендських островах, а також місто Стенлі в Тасманії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Документ, що видається пером стосовно свого старшого сина, який передає останньому права на один із субтитулів пера, і надає, таким чином, цьому сину право на членство у Палаті лордів.
  2. Піліти — група прибічників політики Роберта Піля.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Джон Рассел
Прем'єр-міністр Великої Британії
1852
Наступник:
Джордж Гамільтон-Гордон
Попередник:
Генрі Джон Темпл Пальмерстон
Прем'єр-міністр Великої Британії
18581859
Наступник:
Генрі Джон Темпл Пальмерстон
Попередник:
Джон Рассел
Прем'єр-міністр Великої Британії
18661868
Наступник:
Бенджамін Дізраелі