Едісон Петтіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Едісон Петтіт (англ. Edison Pettit; 22 вересня 1889(18890922) - 6 травня 1962) — американський астроном.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Перу (штат Небраска ), в 1911 там же закінчив Нормальну школу. У 1911-1914 викладав у вищій школі в Міндені (Небраска), в 1914-1918 працював в Вошбернському університеті (Топіка, штат Канзас) і проводив астрономічні спостереження в обсерваторії університету і в Єркській обсерваторії. У 1918-1920 - співробітник Єркської обсерваторії. У 1920-1955 працював в обсерваторії Маунт-Вілсон.

Основні праці в галузі досліджень Сонця та вимірювання випромінювання зірок і планет. Опублікував каталог всіх добре спостережних еруптивних протуберанців; розробив систему класифікації протуберанців за їхньою формою та типами активності, сформулював закон, що описує рух протуберанців, одним з перших застосував кінозйомку для їхнього вивчення. Сконструював інтерференційний поляризаційний монохроматор для спостережень Сонця. Брав участь в експедиціях для спостереження повних сонячних затемнень в 1918, 1923, 1925, 1930, 1932. На початку 1920-х років виконав піонерські дослідження із застосування вакуумної термопари в астрономії. Спільно з С.Б.Ніколсоном за допомогою термопари виміряв випромінювання зірок всіх спектральних типів в різних довжинах хвиль, у тому числі в інфрачервоному діапазоні, і за цими даними визначив болометричні величини, температури і кутові розміри зірок. Петтіт і Ніколсон вперше виміряли поверхневі температури планет і Місяця; встановивши швидкість остигання поверхневого шару Місяця під час місячних затемнень, визначили його теплові властивості і отримали перші свідчення наявності шару пилу на поверхні Місяця. Провів ряд візуальних, фотографічних і фотоелектричних спостережень Юпітера, Марса і подвійних зірок. Відкрив нову зірку в сузір'ї Корми і протягом багатьох років вів спостереження за її блиском. У 1947-1954 виконав на 60 - і 100-дюймових телескопах фотоелектричні виміри блиску великого числа слабких галактик.

На його честь названо кратер на Місяці та кратер на Марсі.

Джерела[ред.ред. код]