Едіт Крессон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едіт Крессон
Едіт Крессон

Прем'єр-міністр Франції
Час на посаді:
15 травня 1991 — 2 квітня 1992
Президент   Франсуа Міттеран
Попередник Мішель Рокар
Наступник П'єр Береговуа

Комісар ЄС з наукових досліджень, науки і технологій
Час на посаді:
24 січня 1995 — 15 березня 1999
Президент Жак Сантер
Мануель Марін (в. о.)
Попередник Антоніо Руберті
Наступник Філіп Басквін

Народилася 27 січня 1934(1934-01-27) (80 років)
Булонь-Біянкур, Франція
Політична партія Соціалістична партія
Релігія католицизм

Едіт Крессон (фр. Édith Cresson; * 27 січня 1934) — французький політик. Вона була першою і поки єдиною жінкою, що обіймала посаду прем'єр-міністра Франції.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Едіт Крессон народилася в місті Булонь-Біянкур, недалеко від Парижа. Її батько, Гавриїл Кемпіон (1896-1959) був інспектор фінансів лівої СФІО.

Едіт Кемпіон вийшла заміж в 1959 році за Жака Крессона, сина лікаря і директора з експорту Peugeot. У них було дві дочки — Наталі та Александра.

Початок політичної діяльності[ред.ред. код]

Через свого однокурсника, Едіт Крессон брала участь у першій президентській кампанії Франсуа Міттерана у 1965 році. Вона вступає до Конвенції республіканських інститутів (соціалістичної і республіканської партії на чолі з Франсуа Міттераном). З 1975 по 1981 рік вона є членом Керівного комітету Соціалістичної партії.

У 1975 році Едіт Крессон вперше бере участь у виборах до парламенту, але отримує поразку. На муніципальних виборах 1977 року, вона була обрана мером Тюре. На виборах 1979 року її було обрано депутатом Європарламенту, де вона працювала до 1981 року. Під час виборів до парламенту 1981, 1986 і 1988 року вона обирається депутатом від департаменту В'єнна.

Едіт Крессон стала першою жінкою, якій було доручено очолювати Міністерство сільського господарства в уряді Моруа в 1981 році, що на думку лідерів Національної федерації фермерів (FNSEA) було розцінено як «провокацію». [1].

Крессон отримала портфель міністра зовнішньої торгівлі та туризму (1983-1984) в урядах Моруа і міністра промислового переоснащення і зовнішньої торгівлі (1984-1986) в уряді Фабіуса. Вона супроводжувала проникнення французьких компаній на нові ринки експорту у США і Японію.

За час роботи в уряді Крессон зміцнює свої позиції у місцевих органах влади, будучи обраною мером Шательро в 1983 році (переобрана в 1989 і 1995 році).

Після переобрання Франсуа Міттерана на президентських виборах 1988 року, Крессон призначається міністром з європейських справ в уряді Мішеля Рокара. Вона відповідає за організацію головування Франції в Європейському економічному співтоваристві в 1989 році, та за початок будівництва єдиного ринку, запланованого на 1993 рік. Вона також бере участь у переговорах із Шенгенської угоди і працює в автомобільному секторі і європейському суспільному мовленні. Зіткнувшись зі зростаючою кризою «коров'ячого сказу», Франція стає першою державою, що закрила свої кордони для британської яловичини. Не згодна з європейською політикою Мішеля Рокара, вона іде у відставку з уряду в жовтні 1990 року.

Прем'єр-міністр (1991-1992)[ред.ред. код]

Призначена 15 травня 1991 року в Матіньйонський палац, Крессон стала першою жінкою прем'єр-міністром у Франції. Міттеран сподівається дати поштовх економіці до кінця свого терміну, після трьох років урядування Рокара. Незабаром вона стала сильно непопулярною серед виборців і була змушена покинути свій пост менш ніж через один рік після поразки соціалістів на регіональних виборах у 1992 році. Вона досі перебувала на своїй посаді самий короткий час, ніж будь-який французький прем'єр-міністр П'ятої республіки. Її сильна критика японської торгової практики, зайшла так далеко, що вона порівняла японців їз «жовтими мурахами, що намагаються захопити весь світ», за що деякі вважають її расистом.

Крессон є членом Ради жінок-світових лідерів — міжнародної мережі діючих та колишніх президентів жінок і прем'єр-міністрів.

Комісар ЄС[ред.ред. код]

Незважаючи на заперечення Едуарда Баладюра, Франсуа Міттеран призначив її до Європейської комісії у січні 1995 року, де вона відповідала за науку, досліджень та розвиток. Це стосувалося перш за все питань освіти, професійної підготовки та наукових досліджень. Крессон була звинувачена у шахрайстві, що було однією із причин, яка призвела до відставки Єврокомісії Жака Сантера в 1999 році. Крессон була визнана винною у збої звітності в програмі професійної підготовки молоді, в результаті якої величезні суми пропали без вісті.

Призначення хірурга-стоматолога Філіпа Бертело, одного з близьких знайомих Крессон, її «особистим консультантом», викликало звинувачення в кумівстві. Так як Бертело було 66 років, він не міг бути призначений членом кабінету єврокомісара.

У 2006 році Едіт Крессон брала участь у підтримці кандидатури Сеголен Руаяль для висунення її Соціалістичною партією на пост президента.

Джерела[ред.ред. код]

Використано матеріали зі статті "Édith Cresson" в англійській Вікіпедії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Annick Cojean, «Сказ «сторожових псів»» (архів), Le Monde , 12 février 2000, republié sur le site des Chiennes de garde