Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ейлерові кути — три кути, за допомогою яких математично описується поворот однієї системи координат відносно іншої в тривимірному просторі.
Здебільшого використовуються для математичного опису обертання абсолютно твердого тіла, при якому одна система координат - система спостерігача, а інша жорстко зв'язується з тілом.
Визначення [ред.]
На рисунку непорушна система координат позначена синіми малими літерами xyz, а рухома система координат - великими черовними XYZ.
- Кут нутації β - кут між осями Z і z.
- Лінія вузлів N - це лінія перетину площин xy і XY.
- Кут прецесії α - кут між віссю x і лінією вузлів.
- Кут власного обертання γ - кут між лінєю вузлів N і віссю X.
Замість позначень α, β, γ вживаються також ψ, θ, φ.
Кут прецесії і кут власного обертання змінюється в межах від нуля до 2π. Кут нутації - від нуля до π.
Матриця повороту [ред.]
Матриця повороту виражається через кути Ейлера так: 

Кінематичні рівняння Ейлера [ред.]
Компоненти вектора кутової швидкості у зв'язаній із тілом системі координат виражаються через похідні від Ейлерових кутів за допомогою формул, які називаються кінематичними рівняннями Ейлера.



Джерела [ред.]
- Єжов С. М., Макарець М. В., Романенко О. В. Класична механіка. — К.: ВПЦ "Київський університет", 2008. — 480 с.
- Федорченко А. М. Теоретична механіка. — К.: Вища школа, 1975. — 516 с.
- Голдстейн Г. Классическая механика. — М.: Наука, 1975. — 416 с.