Ейнштейній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ейнштейній (Es)
Атомний номер 99
Зовнішній вигляд
простої речовини
Радіоактивний метал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
252,083 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 292 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
0,0(0,00) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Rn] 5f11 7s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус n/a пм
Радіус іона n/a пм
Електронегативність
(за Полінгом)
1,3
Електродний потенціал Es←Es3+ -2,0В
Es←Es2+ -2,2В
Ступені окиснення 3
Термодинамічні властивості
Густина n/a г/см³
Питома теплоємність n/a Дж/(K моль)
Теплопровідність n/a Вт/(м К)
Температура плавлення n/a K
Теплота плавлення n/a кДж/моль
Температура кипіння 1130 K
Теплота випаровування n/a кДж/моль
Молярний об'єм n/a см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки
Період ґратки n/a Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая n/a K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Ейнште́йній (Es) — трансурановий хімічний елемент із атомним номером 99, радіоактивний, імовірно — важкий сріблистий метал. Відомий тільки у мікроскопічних кількостях. Названий на честь Альберта Ейнштейна. Усього відомо 19 ізотопів і 3 ізомери. Найстабільніший з ізотопів 252Es має період напіврозпаду 471,7 доби.

Історія[ред.ред. код]

Відкритий у грудні 1952 року шляхом аналізу ґрунту з атолу Еніветок (Маршаллові острови), де було здійснено випробування першого американського термоядерного пристрою «Майк».

Утворення[ред.ред. код]

Утворюється захопленням ядрами плутонію нейтронів:

\mathrm{^{239}_{\ 94}Pu\ \xrightarrow [-5\ \beta^-]{+\ 14,\ 15,\ 16\ (n,\gamma)} \ ^{253,\ 254,\ 255}_{\ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ 99}Es}

або при обстрілі каліфорнію ядрами дейтерію[1]:

\mathrm{^{249}_{\ 98}Cf\ +\ ^{2}_{1}D\ \longrightarrow\ ^{248}_{\ 99}Es\ +\ 3\ ^{1}_{0}n \quad (^{248}_{\ 99}Es\ \xrightarrow[27 \ min]{\epsilon} \ ^{248}_{\ 98}Cf)}


Інші ізотопи отримані при обстрілі берклію ядрами дейтерію[2]:

\mathrm{^{249}_{\ 97}Bk\ \xrightarrow [-\ 4-1\ n]{+\alpha} \ ^{249,\ 250,\ 251,\ 252}_{\ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ 99}Es}

Використання[ред.ред. код]

Використовується лише як сировина (ядерна мішень) з метою отримання інших трансуранових елементів методом «важких іонів». Комерційного значення не має.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Physical Review 1956, 104 (5), 1314–1314
  2. Physical Review 1956, 104 (5), 1315–1319

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0