Ейнштейн (кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ейнштейн
лат. Einstein
Кратер Ейнштейн. Менший кратер у центрі — Ейнштейн А. Мозаїка знімків апарату Lunar Orbiter 4 (1967)
Кратер Ейнштейн. Менший кратер у центрі — Ейнштейн А. Мозаїка знімків апарату Lunar Orbiter 4 (1967)

Кратер Ейнштейн. Менший кратер у центрі — Ейнштейн А. Мозаїка знімків апарату Lunar Orbiter 4 (1967)

16°36′ пн. ш. 88°39′ зх. д. / 16.60° пн. ш. 88.65° зх. д. / 16.60; -88.65Координати: 16°36′ пн. ш. 88°39′ зх. д. / 16.60° пн. ш. 88.65° зх. д. / 16.60; -88.65
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр180 км
ЕпонімАльберт Ейнштейн
У базах даних
GPN
Ейнштейн (Місяць)
Ейнштейн
Ейнштейн
Ейнштейн (Місяць, видимий бік)
Ейнштейн
CMNS: Ейнштейн у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ейнштейн (значення).
Карта висот (червоне — височини, синє — низовини)

Ейнштейн (лат. Einstein) — метеоритний кратер на Місяці. Діаметр — 180 км (один із найбільших кратерів видимого боку Місяця[1]), координати центру — 16°36′ пн. ш. 88°39′ зх. д. / 16.60° пн. ш. 88.65° зх. д. / 16.60; -88.65[2] Знаходиться на західному краю видимого боку Місяця (недалеко від Океану Бур). Тому цей кратер важко спостерігати з Землі і його видимість сильно залежить від лібрації[1].

Відкриття та найменування[ред. | ред. код]

Першовідкривача цього кратера встановити важко. Поширена версія, що ним став у 1939 році британський астроном-аматор Патрік Мур[3][4][5], є, ймовірно, помилковою[6]. У будь-якому випадку кратер відкрили за наземними спостереженнями. У 1960-х роках Британська астрономічна асоціація провела кампанію зі спостереження та картування його околиць[5]. Через кілька років апарати серії Lunar Orbiter відзняли цю місцевість, як і багато інших, зі значно кращою детальністю[5].

У 1940-х — 1950-х роках британський астроном-аматор Х'ю Персі Вілкінс[en] позначив цей кратер «Карамуель» (Caramuel) на честь іспанського вченого 17 століття Хуана Карамуеля[6][7][8]. Запропонував йому це ім'я іспанський астроном Антоні Палузіе і Боррель[ca][9]. Деякий час ця неофіційна назва була у вжитку[1][5], але вона, як і майже всі інші, введені Вілкінсом, не була затверджена Міжнародним астрономічним союзом[7]. 1963 року Евен Вітекер[en] та Девід Артур видали атлас The Rectified Lunar Atlas, де надали цьому кратеру ім'я Альберта Ейнштейна[1], і наступного року цю назву затвердив МАС[2]. Увічнити Ейнштейна на Місяці пропонував і Вілкінс, але на його карті це ім'я належить іншому, менш примітному[1] кратеру (Сімпелій D)[3][8].

Опис[ред. | ред. код]

Кратер Ейнштейн лежить приблизно за 200 км від західного краю Океану Бур. Поруч розташовані кратери Мозлі (на півночі), Дальтон (поруч із східним краєм), Васко да Гама та Бор (на південному сході). На півдні від кратера знаходиться долина Бора (лат. Vallis Bohr).

Ейнштейн — древній кратер: він утворився у донектарському періоді[10]. З тих пір на ньому з'явилося багато менших кратерів. Найбільший із них — розташований у його центрі 50-кілометровий кратер Ейнштейн A пізньоімбрійського[10] віку. Вочевидь, його поява знищила центральну гірку Ейнштейна[11]. У кратері Ейнштейн видно викиди від удару, що утворив басейн Моря Східного (розташованого дещо південніше). Завдяки тілам, викинутим при цьому ударі, в цій місцевості з'явилося багато дрібних кратерів[11].

Супутні кратери[ред. | ред. код]

Ці кратери, розташовані поряд з Ейнштейном та всередині нього, носять його ім'я з доданням великої латинської літери.

Ейнштейн[2] Координати Діаметр, км
A 16°41′ пн. ш. 88°15′ зх. д. / 16.69° пн. ш. 88.25° зх. д. / 16.69; -88.25 (Ейнштейн A) 50
R 13°50′ пн. ш. 91°53′ зх. д. / 13.83° пн. ш. 91.88° зх. д. / 13.83; -91.88 (Ейнштейн R) 20
S 15°06′ пн. ш. 91°40′ зх. д. / 15.10° пн. ш. 91.67° зх. д. / 15.10; -91.67 (Ейнштейн S) 20

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Longshaw N. (June 2014). Einstein surprise (PDF). The British Astronomical Association Lunar Section Circular. 51 (6): 10—12. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2014. Процитовано 14 грудня 2014.
  2. ↑ а б в Einstein. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014.
  3. ↑ а б Moore P., Cattermole P. J. The Craters of the Moon. — New York : W.W.Norton and Company Inc, 1967. — P. 124 (image on p.63).
  4. ↑ Allen D. A. (June 1966). The Lunar Crater Caramuel. Journal of the British Astronomical Association. 76: 248—255. Bibcode:1966JBAA...76..248A.
  5. ↑ а б в г Allen D. A., Andrews C. J. (May 1969). The last word on Einstein Crater (Caramuel). Journal of the British Astronomical Association. 79: 288—290. Bibcode:1969JBAA...79..288A. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 14 грудня 2014.
  6. ↑ а б Mobberley M. It Came From Outer Space Wearing an RAF Blazer!: A Fan's Biography of Sir Patrick Moore. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 15, 22–23, 102, 171, 581. — ISBN 978-3-319-00609-3. — DOI:10.1007/978-3-319-00609-3.
  7. ↑ а б Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 230, 235. — ISBN 9780521544146.
  8. ↑ а б Unofficial Names of Hugh Percy Wilkins (from Wilkins and Moore, 1961). the-moon.wikispaces.com. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  9. ↑ Wilkins 300-inch Map Names (from Wilkins and Moore, 1961). the-moon.wikispaces.com. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  10. ↑ а б Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
  11. ↑ а б Wood C. (11 серпня 2006). Rarely Seen Genius. lpod.org. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 14 грудня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ейнштейн_(кратер)&oldid=37340632