Ekatarina Velika

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ekatarina Velika
фотографія
Основна інформація
Жанр New Wave
рок
пост-панк
Роки 1982–1994
Звідки Белград, Югославія
Інші назви Katarina II
EKV
Тематика дружба, любов, життя, смерть, розлучення, доля
Лейбл ZKP RTLJ
PGP RTB
Колишні
учасники
Мілан Младенович
Маргита Стефанович
Боян Печар
Іван Вдович
Іван Ранкович
Срдан Тодорович
Неофіційна веб-сторінка

«Ekatarina Velika» (укр. Катерина Велика; скорочено EKV) рок-гурт із Белграду, один з найвпливовіших та найуспішніших гуртів Югославії, чия популярність припала на останню декаду існування СФРЮ. Гурт припинив своє існування після смерті фронтмена Мілана Младеновича, у 1994 році.

Основа гурту складалася з співака та гітариста Мілана Младеновича, клавішниці Маргити «Маги» Стефанович та басиста Бояна Печара. Інші музиканти не були постійними членами колективу і час від часу змінювались один одного.

Початок[ред.ред. код]

«Ekatarina Velika» була утворена у лютому 1982 після розпаду одного з найвпливовіших New Wave-колективів Югославії, белградського гурту «Шарло акробата» (Šarlo akrobata), Головні творчі одиниці колективу, гітарист Мілан Младенович та басист Душан Коїч Коя мали різні погляди на розвиток подальшого творчого процесу, тому гурт невдовзі припинив своє існування. Коя сформував гурт Дисциплина кичме, а Мілан, тим часом, зібрав інший гурт, який отримав назву Katarina II. До складу нового гурту ввійшли гітарист Драгогмир Михайлович, басист Зоран Радоміровіч Сваба та ударник Душан Деянович. Свою назву гурт отримав на честь колишньої дівчини Михайловича, яку звали Катаріна, і до якої він відчував нерозділене почуття.

Такий склад протримався недовго — вже у листопаді Радомирович та Деянович вирішили залишити гурт, задля того щоб спробувати свої сили в інших белградських колективах. Манго Кустрін став новим ударником гурту. Після перших репетицій було вирішено, задля різноманітності у звучанні групи, додати клавішних. Колектив вирішив додати до складу клавішницю Маргіту Стефанович, яка мала класичну музичну освіту.

Кюстрін, у складі колективу, пробув лише місяць. Іван "Вд" Вдович (старий знайомий Мілана з Sarlo Akrobata) замінив його на початку 1983. Десь у той час у складі з'явився Боян Печар.

Після змін у складі, п'ятірка — Мілан, Боян, Маргіта, Гагі та Вд починають приділяти більше часу праці над матеріалом до дебютного альбому.

1980-ті[ред.ред. код]

Катарина II[ред.ред. код]

Навесні 1983 гурт взяв участь на загребському бієнале, де отримав позитивні відгуки. Невдовзі був записаний матеріал до їх першого альбому, у записі брав участь актор Святослав Лесич. Робота над альбомом велась у студії 'Druga maca', яка належала Енко Лесичу, якого Мілан знав, ще коли був у складі Sarlo Akrobata. На нещастя, через низку причин, більшість з яких пов'язана з поганим технічним обладнанням студії, записаний матеріал був непридатним для релізу, і група була змушена була його перезаписати. Вони зробили це наступного року в студії RTV Ljubljana.

Директором той студії був Срдан Мар'янович, який і зробив пропозицію колективу.

Обкладинка першого альбому

Однойменний дебютних побачив світ у 1984 році. Більшість лірики була написана Младеновичем, крім пісень «Врт» (Сад) и «Платформе» (Платформи) — які були написані Михайловичем: «Кад кренем ка…»(Коли я йду) — текст якої написала Маргита Стефанович: та «Треба да се чисти»(Повинні бути чистими) текст був написаний всією групою.

Незабаром, після виходу альбому, група знов зазнала великих змін.. Як і у попередніх гуртах Младенович та Михайлович не могли між собою ладити. Крім того, у Михайловича виникли проблеми із законом і він навіть потрапив до в'язниці. Вийшовши, він був проінформований колегами по групі, що він більше не є членом Катаріні II. Але це був ще не кінець. Михайлович закріпив за собою всі права на назву «Катарина II», через що музиканти були змушені шукати собі нове ім'я. Члени гурту зупинились на — «Екатарині Великої» (Ekatarina Velika), або скорочено — EKV.

На додаток, через проблеми пов'язані з вживанням наркотиків, гурт покинув ударник Vd. На заміну йому прийшов Іван «Фірчі» Феце .

Ekatarina Velika[ред.ред. код]

В зв'язку з активними гастролями по всій СФРЮ, з частими зупинками у Любляні, Белграді та Загребу, популярність команди поступово зростала.

Обкладинка однойменного альбому

У 1985, EKV випустила свій другий студійний альбом — «Ekatarina Velika», записаний Міланом, Маргітой, Бояном та Феце у загребській «SIM studio». Продюсером був Владимир Смолец. Новий матеріал представив певну зміну у звуку — значно швидкі та енергійні ритми в порівнянні з дебютним альбомом. Тим не менш ця робота зберегла "товарний" знак гурту: тонку музику в поєднанні з метафоричною та інтроспективною лірикою Творчі амбіції колективу також були показані на обкладинці альбому, де учасники гурту були розфарбовані як індіанці.

На альбом ввійшли такі хіти, як «Очи боје меда»(Очі медового кольору) , «Tattoo» та «Модро и зелено»(Синій і зелений). 22 березня 1985 гурт вперше грав поза межами Югославії, на фестивалі «Дні культури» у Турині, Італія. Інший пам'ятний виступ відбувся у Загребі, як частина фестивалю «Боље вас нашли» — досить популярного для тих часів, белградсько-загребського обміну гуртами.

Наприкінці 1985 Феце змушений був піти служити до армії. Його змінив Іван «Рака» Ранкович.

С' ветром уз лице[ред.ред. код]

У 1986 році вийшов третій студяійний реліз EKV — «С' ветром уз лице» (Проти вітру), який став проривом і перетворив гурт на справжніх зірок. Продюсуванням займалися Мілан, Магі та Драган Чачинович. Під час праці у студії використовувались драм-машини та E-MU Emulator II — 8-бітний семплер, тому звучання альбому більш сентитичне, згрунтованне на синтезаторах. Серед пісень треба відмітити «Буди сам на улици»(Буду сам на улиці), «Као да је било некад»(Як то колись було), «Ти си сав мој бол» и «Новац у рукама»(Гроші в руках) Критики ж відмітили надмірну доступність альбому, переважно легкі і попсові мелодії та нехитрі аранжування пісень.

С' ветром уз лице

Гурт активно гастролює по всій СФРЮ. Саме завдяки «С' ветром уз лице», гурт стає одним з лідерів концертного руху Югославії, жоден музичний захід другої половини 80-х не відбувався без участі EKV. 2 листопада 1986 у загребському клубі Kulusic club, був записаний живий альбом гурту, який з'явиться на початку 1987, як «19LIVE!86». Гурт повернувся додому до Белграду, де тріумфально завершив своє турне шістьма аншлаговими виступами у Молодіжному центру. Весною того ж року, Івана Ранковича змінив Срдан Тодорович.

Љубав[ред.ред. код]

Љубав

Після чергової зміни у складі, група записала і, у другій половині 1987 року, випустила платівку Љубав (Любов), який вважається кращим альбомом EKV, а також одним з найкращих рок-релізів Югославії. Перед релізом платівки був виданий промо-сингл «Земља» / «Први и Последни Дан». Сам альбом відмітив зміну у звуку гурту, який став більше гітарно-орієнтованим. Ця зміна пов'язана з появою нового саунд-продюсера — Теодора Янні. Фани також високо оцінили стильну обкладинку платівки, яку зробили Маргіта Стефанович та художник Вук Відор. Хітами на цій платівці стали «Земља» (Земля), «Поред мене» (Поруч зі мною), «Љубав» (Любов), «7 дана» (7 днів) и «Људи из градова» (Люди з міст) На платівці також є зразок депресивної лірики Мілана — пісня «Тонемо»

Група підтвердила свій зоряний статус, двома аншлаговими виступами на спортивній арені «Pionir» у Белграді. Нове турне почалося на початку 1988 року, і EKV заручившись підтримкою досвідчених музикантів Тані Йовичевич і Дзвінко Дукача, які допомагали їм на концертах. Тим часом Феце повернувся з армії, і незабаром приєднався до групи в турі, замінивши Срдана Тодоровича, але тільки на декілька місяців, пізніше, в травні 1988 року, він поїхав до Нью-Йорку.. Після цього, Тодорович знов прийшов у гурт.

Само пар година за нас[ред.ред. код]

В 1989 році гурт випустив платівку «Само пар година за нас» (Всього кілька років для нас).

Само пар година за нас

Критика розглядала цей альбом, як наслідника попереднього, концептуального альбому «Љубав». Однак, на відміну від більшості швидких темпів, у поєднанні з легкаю меланхолією звуку альбому «Љубав», «Само пар година за нас» має значно повільніши темпи і похмурі мелодії, які разом несуть передчуття нової політичної і соціальної трагедії, яка вплине на Югославію початку 90-х .громадянська війна, санкції і в загальному руйнування світу і суспільства, де члени групи вирісли і жили. Найбільш хітові речі альбому — «Круг», «Срце»(Серце) и «Пар година за нас»(Кілька років для нас).

У листопаді 2006 року, слухачами белградського радіо B92, пісня «Пар година за нас», була визнана кращою піснею Югославії всіх часів.[1]. Мілан Младеновіч у своєму інтерв'ю для передачі РТС ТВБ «ТВ Постер» у 1992 році сказав, що вважає пісню «Пар година за нас», кращою піснею EKV.

1990-ті[ред.ред. код]

Дум дум[ред.ред. код]

Після останніх концертів на підтримку «Само пар година за нас», один з постійних членів колективу, бас-гітарист Боян, переїхав до Лондона. Невдовзі після цього Срдан теж залишив колектив, для того щоб приділити більше часу своїй акторській кар'єрі.

Після низки прослуховувань, Мілан та Магі залишили свій вибір на басисті Драгіші Ускоковичу та молодому барабанщику Марко Мілівоєвичу. Разом цей склад випустив Дум дум (Bang Bang), напевно, най похмуріший альбом EKV. Нервовий настрій та відчуття приреченості цієї платівки, відображає загальну атмосферу в Югославії, яка в той час розвалювалась і повільно наближалась до громадянської війни.

Обкладинка альбому Дум-дум 1991 року

Влітку 1991 року у Сараєво проходили численні антивоєнні акції — мітинги, концерти та демонстрації. На одному з таких концертів, перед 50-тисячним натовпом, який зібрався на Олімпійському стадіоні, виступили EKV.

Навесні 1992 року, Мілан війшов у склад супер-гурту «Rimtutituki», яка складалася з лідерів югославської рок-руху. Колектив брав дуже активну участь у антивоєнних демонстраціях та акціях спрямованих проти насильницькому призиву до ЮНА, які приоходили у Белграді впродовж 1992 року. Ця формація записала і випустила лише одий сингл «Slušaj 'Vamo» який був виданий на «PGP RTB» та який роздавався на демонстраціях і мітингах. На пісню був знятий бюджетний кліп, у якому можна побачити роз'їжджаючу по вулицям Белграду платформу, на якій виступали музиканти.

Неко нас посматра[ред.ред. код]

Неко нас посматра

В 1993 році, той самий склад записав новий, альбом, який отримав назву «Неко нас посматра» (Хтось дивиться на нас), який відрізнявся від попередника більш м'яким та спокійним звуком, і більш оптимістичною та позитивною лірикою. Це єдиний альбом EKV, який містить кавер на пісню іншого югославського гурта «Time»«Истина машина» ("Istina Mašina", Справжня машина). Серед пісень слід відмітити «Заједно» (Разом), «Јадранско море» (Адріатичне море) та «Понос» (Гордість). Через своє просте музичне аранжування та лірику, альбом, на той час отримав славу найслабкішого студійного запису EKV. Але, через деякий час, погляди на цю платівку змінились і вона отримала більш високу оцінку.

Кінець[ред.ред. код]

Першу половину 1994 року гурт не був активним. Через війни в колишніх республіках Югославії та економічних санкцій кількість концертів впала майже втричі. Вільний час, який з'явився, музиканти витрачали переважно на співпрацю з іншими музикантами.

Мілан був у Бразилії де він працював над проектом Angel's Breath (Дихання Янгола).Гурт почав давати концерти після того, як він повернувся до Югославії. У планах команди була робота над новим альбомом який мав назву «Поново заједно» (Знову разом), але через проблеми зі здоров'ям фронтмена, ця ідея була відкладена на полку.

24 серпня 1994 EKV відіграли, як з'ясується пізніше, свій останній концерт. Це був виступ на фестивалі Pjesma Mediterana (Пісня Середземного моря) у чорногорському місті Будва. Вже наступного дня Мілану стало зле, і його забрали до лікарні. Трохи згодом йому поставили діагноз — рак підшлункової залози.

Через декілька місяців, 5 листопада, 1994 року, Мілан Младенович помер у Белграді, у віці 36 років. EKV припинила своє існування.

Боян Печар помер 31 жовтня 1998 у Лондоні, через серцевий напад.

Маргіта Стефанович померла 18 вересня, 2002 року у Белграді. Причину смерті ніколи не оголошували, але певні джерела говорять про те, що вона, швидше за все, померла від наслідків тривалого часу вживання наркотиків. Їй було 43.

Інші члени EKV, яких вже нема на світі — це Іван Вдович (помер у 1992) та Душан Деянович (помер 16 листопада 2000 року, через СНІД).

Вплив на культуру та спадщина[ред.ред. код]

Безумовно гурт «Ekatarina Velika», помітно вплинув не тільки на рок-рух, але і на загальну музичну культуру країн колишньої Югославії. EKV розширили ту базу, ту основу, яка існувала до них — і вивели її на якісно новий рівень. Навіть після більше ніж 15 років з тих часів як нема колективу, творчість гурту залишається взірцем для багатьох молодих колективів.

Протягом наступних років, багато нових, молодих колективів наслідували їм (впершу чергу музично). Одними з таких став гурт Ван Гог - один з найуспішніших югославьких/сербських рок-гуртів 90-х років.

В той же час, пісні EKV мають сильну лірику та неповториму манеру співу Младеновича, які копіювати дуже складно.

Дискографія[ред.ред. код]

Студійні альбоми[ред.ред. код]

  • 1984 Катарина II
  • 1985 Ekatarina Velika
  • 1986 С' ветром уз лице
  • 1987 Љубав
  • 1989 Само пар година за нас
  • 1991 Дум дум
  • 1993 Неко нас посматра

Концертні альбоми[ред.ред. код]

  • 1987 19LIVE86
  • 1997 Live 88
  • 2001 Kao u snu — EKV Live 1991 (album)|Kao u snu — EKV Live 1991 (Like in a Dream — EKV Live 1991)

Компіляції[ред.ред. код]

  • 1997 Kao Nada, Kao Govor, Kao More…[2]
  • 2007 EKV Revisited

Триб'юти[ред.ред. код]

  • 2003 Kao da je bilo nekad
  • 2003 Jako dobar tattoo — Tribute to EKV

Бібліографія[ред.ред. код]

  • «EKV» (Каменко, Белград 1990.) — (књига фотографија)
  • Ригонат, Флавио Ур. : «Дечак из воде: Милан Младеновић». (Белград: Л. О. М., 1997.)
  • Жикић, Александар: «Место у мећави». (Белград: Матица српска, 1999.)
  • Милодановић, Перица: «Као да је било некад: приручник о београдској рок групи Ekatarina Velika» (Суботіца, 2000.)
  • Зорица Бајин-Ђукановић: «-{Memento: EKV: fotografije :Galerija Grafički kolektiv}-» (Белград, Галерија Графички колектив, 2004.)
  • Илић, Александар : «Врати унатраг» (Белград, 2008)

Виноски[ред.ред. код]

  1. 100 najboljih domačih - konačan plasman at Radio B92 (Retrieved: 16 August 2009)
  2. Discogs page (Retrieved: 15 August 2009)

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]