Еклампсія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еклампсія
МКХ-10 O15
DiseasesDB 4068
MedlinePlus 000899
eMedicine med/633 med/1905

emerg/796

MeSH D004461

Еклампсія (Прееклампсія) — захворювання, яке виникає під час вагітності, пологів і у післяпологовий період; форма пізнього токсикозу вагітності. Виникає при відсутності правильного лікування нефропатії.

Симптоми, перебіг[ред.ред. код]

Для еклампсії характерні гарячкові напади, які розвиваються в певній послідовності. Під час і після нападів хвора може померти від набряку легень, крововиливу в мозок, асфіксії, плід нерідко гине в утробі матері.

Окрім типової для нефропатії тріади симптомів (набряки, гіпертензія, альбумінурія), виникають головний біль, розлади зору (пелена перед очима, мелькотіння мушек і т. д.) та біль у підвилочковій ділянці, іноді блювота, безсоння, пригнічений настрій. Прееклампсія у будь-який момент може перейти у еклампсію — найвищу стадію розвитку пізнього токсикозу.

Для еклампсії типові напади судом. Перед початком нападу головний біль зазвичай посилюється, зір погіршується, АТ підвищується. Спочатку з'являється незначне сіпання м'язів обличчя, повіки закриваються. Потім настає тетаничне скорочення м'язів усього тіла; тулуб напружується, дихання припиняється, обличчя стає синім (тонічні судоми). Після тонічних судом починаються посіпування м'язів обличчя, тулуба та кінцівок (клонічні судоми). Судоми поступово послаблюються, з'являється охрипле дихання. Кожний напад триває 1-2 хв. Після припинення судом коматозний стан (екламптична кома) зберігається зазвичай не більше 1 годин, іноді декілька годин та навіть діб. Свідомість повертається поступово, іноді новий напад може повторитися, коли хвора ще не прийшла до тями. Число нападів буває різним: від 1-2 до 10 та більше. Після пологів напади, як правило, припиняються.

Еклампсія небезпечна для матері та плоду. Під час нападу можуть відбутися прикушення язика, переломи, забиття. Іноді спостерігається анурія, аспіраційна пневмонія, психози. Вагітна може загинути навіть під час першого нападу. Причини загибелі: крововиливи у мозок, асфіксія, набряк легень, падіння серцевої діяльності.

Ускладнення:[ред.ред. код]

Лікування[ред.ред. код]

Лікування спрямоване на купірування та попередження судом, усунення артеріальної гіпертензії, попередження порушення дихання.

Повний спокій з усуненням усіх видів подразників — зорових, слухових, тактильних та больових. Туалет хворої при надходженні, обстеження, катетеризацію, ін'єкції, кровопускання та усі інші маніпуляції проводять під легким ефірним наркозом на фоні закисно-кисневого наркозу або фторатану. Хвора повинна знаходитися у окремій палаті з затемненими вікнами, де не повинно бути шуму, зайвих рухів, галасу та створені умови для інтенсивної терапії. За хворою потрібен постійний нагляд. Тривалий лікувально-збережувальний режим забезпечують шляхом комплексного застосування нейролептиків (10 мг дроперидолу у 20 мл 40% розчину глюкози), седативних (10 мг діазепаму), антигістамінних (дипразин — 1-2 мл 2,5% розчину) засобів.

Під час нападів між корінними зубами вводять роторозширювач, шпатель або просто рукоятку ложки, обгорнуту у марлю, щоби хвора не прикусила язик. Попереджують різкі рухи для уникнення переломіів. Як тільки з'явився вдих, дають кисень до зникнення ціанозу обличчя. Видаляють слину з ротової порожнини. При порушенні дихання переходять на штучну вентиляцію легень.

Профілактика[ред.ред. код]

Профілактика полягає у систематичному та ретельному спостереженні за вагітною, своєчасному виявленні та раціональному лікуванні усіх попередніх форм пізнього токсикозу (водянки вагітних, нефропатії).

Джерела[ред.ред. код]

  1. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.