Екологічний слід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ecol sled.jpg
Карта розподілу країн світу за величиною екологічного сліду

Екологі́чний слід — міра потреб людини у екосистемах планети. Це стандартизований показник, що відображає попит людської популяції на природній капітал, який може навіть перевищувати екологічну спроможністю планети до регенерації цього капіталу. Цей показник розраховується як для окремої людини так і для групи людей і представляеться площею біологічно продуктивної поверхні суходолу та води, необхідної як для постачання природніх ресурсів, що споживаються людиною чи групою людей, так і для поглинання відходів, повязаних з цим споживанням. За допомогою обрахунку е.с. вплив життєдіяльності людини на оточуюче середовище представляється у глобальних гектарах суходолу та водної поверхні, що концептуально значно простіше для сприйняття. Дане поняття дозволяє порівняти потреби окремої людини, сім'ї, громади, нації та цивілізації в цілому в природньому капіталі з обсягами екологічних ресурсів, що є у розпорядженні, а також, з можливостями для їх відновлення.

Термін «екологічний слід» був введений в обіг у 1992 році канадським професором Вільямом Різом. Хоча термін цей вже добре відомий і набув широкого вжитку, проте методи обрахунку продуктивної поверхні суходолу і води відрізнялися у різних авторів. У 2006 році зявився перший погоджений стандарт обрахунку, який зробив результати більш порівнюваними та послідовними. Другий стандарт методології було схвалено у 2009 році. Завдяки цим методологіям стало можливим оцінити площі плантарних екосистем, які слід мобілізувати для того, щоб підтримати життєдіяльність людства в рамках існуючого способу життя та господарювання. Розрахунки е.с. людства у 2007 році засвідчили що цивілізації потрібно у 1,5 рази більше площі у вигляді різнорідних екосистем планети ніж на той час було в наявності на Землі. Це означає, що людство використовує екологічні ресурси планети у 1,5 рази швидше, аніж планета встигає відновити їх.

Населення переважної більшості розвинутих держав використовує більше природного капіталу, ніж генерується на їх власній території. Таким чином, навантаження на навколишнє середовище в розвинутих країнах, більше, аніж в інших. Було вирахувано так звані екологічні межі, які дозволяли природі підтримувати людську діяльність в рамках існуючого способу життя. Вони становили 2,2 га на одного мешканця планети. ООН вираховує екологічний слід людства щорічно.

Посилання[ред.ред. код]

Ресурси Інтернета[ред.ред. код]